Японський Хін

Японський хін — чарівне, рухливе та веселе створіння. Ці собаки розумні та люблячі, вони завжди віддані своєму господареві. Представники цієї породи доброзичливі до всіх, з ким вони знайомі, але в той самий час поводяться стримано з незнайомцями. Японські хіни добре ладнають з дітьми, але тільки в тих ситуаціях, якщо діти поводяться ніжно щодо до них.

Фото породи

Історія походження

Японський хін — це древня азійська порода, походження якої досі не розкрито. Згідно з однією з версій, ця порода має виключно японське походження, друга говорить про те, що ці вихованці завезені в Японію з сусідньої держави. Зображення вихованців, зовні схожих на японського хіна, були виявлені на древній китайській кераміці, на фресках і мозаїках старих китайських храмів. Цей факт говорить про те, що японські хіни мають саме китайське походження. Водночас, цілеспрямоване розведення цієї породи було розпочато в Японії в XIV столітті.

Перші згадки про появу японського хіна в Європі відносяться до XVII століття, коли португальські моряки подарували кілька представників цієї породи принцесі Катерині Брагінській. Японські хіни були дуже популярні в країнах Європи та в основному зосереджувались при королівських дворах. Визнання породи японського хіна Міжнародною кінологічною федерацією відбулося в 1957 році.

Зовнішній вигляд

Відмінні риси японського хіна — це мініатюрний розмір і ніжна конституція. У цих собак коротка пряма спина, широка голова, великі чорні очі круглої форми, широка плоска морда. Вуха японського хіна, що нагадують трикутну форму, покриті довгою шерстю. У спокійному стані вони зберігають висяче положення, а їх піднесена форма говорить про схвильованість японського хіна.

Японський хін має легку та елегантну ходу, рівну поставу та гордо витягнуту шию. Хвіст представників цієї породи покритий довгою шерстю, яка віялом звисає вниз. Шерсть представників цієї породи шовковиста та довга. Забарвлення шерсті переважно чорно-білого або біло-рудого кольору. Рідше зустрічаються японські хіни білого кольору з лимонними, шоколадними чи палевими плямами.

Характер

Японський хін — чарівне, рухливе та веселе створіння. Ці собаки розумні та люблячі, вони завжди віддані своєму господареві. Представники цієї породи доброзичливі до всіх, з ким вони знайомі, але в той самий час поводяться стримано з незнайомцями. Японські хіни добре ладнають з дітьми, але тільки в тих ситуаціях, якщо діти поводяться ніжно щодо до них.

Японський хін — це кмітливий собака. Іноді він може демонструвати свою незалежність та впертість, але від строгого погляду свого господаря негайно стає поступливішим.

Японські хіни дуже себелюбні, вони насолоджуються, коли щодо них демонструється захоплення. Вони люблять бути в центрі уваги та дуже нудьгують, якщо їх залишають одних.

Догляд

Японський хін — це порода, яка в цілому не вибаглива в догляді. В першу чергу уваги вимагає розкішна шерсть вихованця, яку потрібно розчісувати щодня. Важливо також регулярно проводити гігієнічну стрижку та видаляти відмерлі шерстинки. Купати вихованця можна при необхідності, але не рекомендується робити це частіше двох разів на тиждень. Після купання, японського хіна обов’язково потрібно висушити, використовуючи рушник. Також відома практика використання фена для сушіння шерсті, але краще цього уникати.

Крім догляду за шерстю, японському хіну потрібні й інші гігієнічні процедури — обрізка кігтів раз в місяць, щотижнева чистка очей від слізних відкладень, а також вух від забруднень.

Утримувати представників цієї породи можна у квартирі, але при цьому не потрібно забувати про необхідність щоденного вигулу вихованця на свіжому повітрі — тривалої прогулянки один раз в день для собаки досить. Звичайно ж ідеально вигулювати його три рази на день, але очевидно, що в умовах міського життя це не завжди можливо.

Дресирування

Жоден вихованець не народжується слухняним і покірним, не стає таким без належного виховання та соціалізації. Японський хін не є винятком і, як і будь-який інший собака, потребує дресирування. Розум і кмітливість цього вихованця сприяють тому, що він в короткі строки засвоює будь-які команди та вчиться виконувати різні трюки.

Одне з головних правил виховання японського хіна — це врівноваженість і спокій дресирувальника, відсутність агресії та підвищення тону. Будь-які тренування бажано проводити у формі гри, це допоможе зацікавити собаку та повністю заволодіти її увагою. Оскільки японські хіни — це не ті собаки, інтерес яких до навчання можна покращити за допомогою ласощів, то, мабуть, цікаві ігри є єдиним робочим інструментом підвищення ефективності тренувань.

Поширені захворювання

Японський хін — це порода, яка в цілому характеризується хорошим здоров’ям, попри стереотипи про хворобливість маленьких собак. Основні захворювання, які зустрічаються серед цих тварин, є генетичними.

Як вихованець з плоскою мордою, японський хін схильний до розвитку брахіцефалічного синдрому, який передбачає структурні зміни верхніх дихальних шляхів, внаслідок чого порушується їх робота. Через це у вихованців можуть виникати проблеми з диханням.

Серед інших генетичних захворювань, які можуть зустрічатися серед японських хінів, — це водянка головного мозку, хронічна сльозотеча, косоокість, катаракта, атрофія сітківки, недорозвинення статевої системи та порушення роботи опорно-рухового апарату.

Харчування

Харчування японських хінів має бути висококалорійним. Порція цих вихованців не повинна бути великою, але вона повинна містити достатньо калорій. Оскільки японські хіни — це активні собаки, у них повинно бути достатньо енергії та сил для задоволення своїх потреб у русі.

Раціон японського хіна повинен включати продукти, які містять багато білка та кальцію, зокрема — нежирне м’ясо, відварену печінку, морську рибу, відварені овочі, рисову кашу. З м’яса вихованцеві можна запропонувати курку, індичку або пісну телятину. Також рекомендується два або три рази на тиждень додавати до харчування японського хіна варений жовток. Не потрібно перегодовувати японського хіна, оскільки він схильний до швидкого набору ваги, що може негативно вплинути на його здоров’я.