Турецька Ангора

Ангори – дуже балакучі кішки, прагнуть постійно догоджати хазяїну. Важко сказати, які риси характеру ангорської кішки приваблюють людей більшою мірою. Багато власників ангорських кішок стверджують, що вони ідеальні для сімей з маленькими дітьми. Дуже активні, люблять пограти, відрізняються високим інтелектом і допитливістю.

Фото породи

Історія походження

Турецька ангора вважається однією з найдавніших порід у світі. Ці витончені кішки з м’якою шерстю з’явилися багато століть тому в Ангорських горах Туреччини, в місті зараз відомому як Анкара. За легендами, така кішка була в пророка Мухаммада, який любив компанію своєї пухнастої компаньйонки Муїз. Може саме тому, кішки — це єдині тварини, яким можна переступати поріг мечеті.

Порода кішок турецька ангора користувалася шаленою популярністю серед французьких аристократів за граціозність і розкішну білу шубку. Король Людовик XVI дозволяв своїм ангорським кішкам розгулювати по столу під час державних засідань. Його дружина Марія-Антуанетта відправила своїх улюбленців на кораблі до Америки, рятуючи їм життя.

Як окрему породу, ангорську кішку зареєстрували тільки в 1973 році. Визнання від Міжнародної асоціації кішок ангори отримали в 1979 році.

Зовнішній вигляд

Найбільш відомий білий окрас серед представників породи турецька ангора, але вже багато років розводять кішок й інших забарвлень. Довга шерсть у них з’явилася під впливом холодного клімату. Вчені вважають, що турецька ангора — єдина з усіх порід, чий ген “довгошерстості” з’явився в результаті природної мутації.

Довга шовковиста шерсть і мигдалеподібні очі вигідно відрізняють турецьких ангор серед інших порід кішок. Їх очі бувають різних кольорів — зелені, блакитні, золотисті, також зустрічаються і гетерохромні кішки. На жаль, різнокольорові очі у кішки загрожують глухотою на одне вухо. Що цікаво, зазвичай у кішки глухота на тій стороні, де блакитне око, а нормальний слух там, де око іншого кольору.

Ангорські кішки відрізняються великими загостреними вушками, тіло витягнуте, середніх розмірів, ноги стрункі. Хвіст нагадує страусове перо, дуже довгий і пухнастий. Представників цієї породи навіть можна порівняти з балеринами — стрункість, витонченість, граціозність так і пре з турецьких ангор.

Характер

Ангори — дуже балакучі кішки, прагнуть постійно догоджати хазяїну. Важко сказати, які риси характеру ангорської кішки приваблюють людей більшою мірою. Багато власників ангорських кішок стверджують, що вони ідеальні для сімей з маленькими дітьми. Дуже активні, люблять пограти, відрізняються високим інтелектом і допитливістю. Ангори — м’які та ласкаві кішки, люблять проводити час на ручках, колінах або будь-яких інших частинах тіла своїх господарів.

Догляд

Попри довгу шерсть, ангорам не потрібен особливий догляд. Линяють дуже мало, тому що не мають підшерстя, один-два рази на тиждень необхідно розчісувати шерсть за допомогою фурмінатора. Купати не рідше ніж раз на місяць, періодично переглядати очі та вуха тварини, видаляти забруднення. Кішки вкрай цікаві та всюди пхають свої лапи — їх доведеться часто мити, щоб вихованці не розносили бруд по дому.

Виховання

Турецьких ангор часто порівнюють з собаками. Вони із задоволенням відгукуються на команди, приносять м’ячик і грають в змійку. Турецька ангора буде із задоволенням засвоювати нові команди тільки в тому випадку, якщо навчання відбувається невимушено і в формі гри. Якщо кішка відчує у свою сторону мінімальний тиск, або поставить під сумнів свою свободу і гідність — ви негайно дізнаєтеся, хто насправді в домі господар. Турецька ангора знає, як поставити недбайливого господаря на місце!

Поширені захворювання

Турецька ангора — здорова порода, в цілому здатна прожити до 20 років. Оскільки багато кішок страждають від нестачі фізичної активності, ветеринари радять стежити за вагою і не допускати ожиріння. Кішки з надмірною вагою більш схильні до діабету, а також захворювань нирок, серцево-судинних захворювань і хвороб опорно-рухового апарату.

Ангорські кішки схильні до атаксії — спадкового захворювання, яке проявляється в порушенні координації рухів. Не оминає ангор і глухота, вона найчастіше вражає саме тварин білого забарвлення з блакитними очима. Серед інших поширених хвороб серед ангорських кішок також спостерігаються — кальцівіроз, лишай, сечокам’яна хвороба, епіфора, аспергілоз, панлейкопенія.

Харчування

В якості натуральних продуктів турецькій ангорі підійде м’ясо курки або індички, яловичина, телятина, кролик, ягнятина, але ні в якому разі не свинина. М’ясо краще подавати відвареним, але іноді можна побалувати маленького хижака і сирим м’ясом, попередньо обдавши окропом. Ангорі потрібно давати кисломолочні продукти, свіжу зелень і овочі — морква, буряк, але ні в якому разі не картоплю, вона погано засвоюється у шлунку. Але найкраще перевести вихованця на корми суперпреміум або преміумкласу. В такому кормі в збалансованому вигляді є всі поживні речовини, необхідні для турецької ангори.