Тоса-іну

У тоса-іну сильний, вольовий характер. Вони справжні бійці й не будуть слухатися людину, яка слабша за них. З самого початку потрібно чітко дати йому зрозуміти, хто в домі господар. Вони чудові захисники та охоронці будинку. У тоса-іну добре розвинене бажання захищати свою територію, тому можете бути певні — вони ніколи не пустять чужинця. Тоса-іну любить бавитися з дітьми, він поважає всіх членів сім’ї, але слухається завжди лише одну людину.

Фото породи

Історія походження

Ця порода вважається єдиною з молосів, виведених в Японії. Вона з’явилася приблизно в період Едо (1603-1868) і використовувалася в боях самураїв. Тоді це були далекі родичі сучасних тоса-іну.

Незабаром європейці почали масово приїжджати до Японії та перевозити своїх собак. Японці почали працювати над виведенням породи, яка стала б символом їхньої країни. Так почалася селекційна робота над появою тоса-іну.

Під час Другої світової війни їхня кількість частково зменшилася, але не критично, адже багатьох собак ховали в північних провінціях, де вони були в безпеці.

Офіційно породу визнали в 1964 році. Зараз тоса-іну дуже популярний у себе на батьківщині, в Південній Кореї, на Тайвані й на Гаваях. Але в інших країнах їх майже не використовують.

Зовнішній вигляд

Японський мастиф має велику статуру, добре розвинені м’язи. Вони дуже великі і можуть важити від 40 до 90 кг. Самки трохи нижчі, їхній зріст — від 55 см, у самців — від 60 см.

Голова масивна, трохи широка. У тоса-іну бездоганні зуби й щелепа. Очі маленькі, зазвичай темно-коричневого кольору. Вуха високо посаджені, щільно притискаються до вилиць. Тоса має товстий хвіст, трохи приспущений вниз.

Шерсть у вихованця коротка, щільно прилягає до тіла, жорстка, гладка. Забарвлення може бути рудим, палевим, абрикосовим, чорним, тигровим, з білими вкрапленнями.

Характер

У тоса-іну сильний, вольовий характер. Вони справжні бійці й не будуть слухатися людину, яка слабша за них. З самого початку потрібно чітко дати йому зрозуміти, хто в домі господар.

Вони чудові захисники та охоронці будинку. У тоса-іну добре розвинене бажання захищати свою територію, тому можете бути певні — вони ніколи не пустять чужинця.

Тоса-іну любить бавитися з дітьми, він поважає всіх членів сім’ї, але слухається завжди лише одну людину. Ці собаки безстрашні, їх ніщо ніколи не може налякати. Мають розвинене вміння оцінювати ситуацію і швидко приймати рішення. До інших тварин ставляться спокійно, особливо до маленьких котів і гризунів. Проте, якщо на території є ще один собака, це може породити конкуренцію.

Догляд

Для утримання не підходить квартира. Найкраще жити за містом на приватній ділянці. Їх категорично не можна тримати на прив’язі або на ланцюзі, краще обладнати вольєр. Двічі на день потрібно гуляти з собакою і не забувати про повідець.

Собака потребує багато фізичних навантажень — варто дозволяти йому бігати на великі дистанції, бавитися і змагатися з іншими собаками. Без активного проведення часу у тоса-іну може зіпсуватися характер.

Двічі на рік собака линяє, але у тоса-іну немає великої кількості шерсті, тому це не доставляє великих незручностей. Шерсть вичісують тричі на тиждень, зазвичай достатньо одного разу. Через невелику кількість шерсті, взимку краще на ніч брати собаку в будинок, щоб вона не змерзла.

Дресирування

З раннього віку важлива соціалізація цуценяти. Потрібно багато часу проводити з іншими людьми, привчати тосу до правильного поводження з іншими тваринами, прогулянок на вулиці.

Важливо відразу показувати вихованцеві, хто в домі господар, не дозволяти цуценяті спати на вашому ліжку. Тоса-іну потребує сильного господаря, а не дбайливого батька, тому його не варто багато обіймати, пестити. Звичайно, важливо час від часу проявляти свою любов, але стежте, щоб цього не було занадто багато.

Краще в навчанні використовувати похвалу і ласку, адже представники цієї породи не сприймають критику і підвищення голосу. Великою перевагою собак є те, що вони здатні добре розуміти все, що від них потребується.

Поширені захворювання

У собаки немає схильності до генетичних захворювань, але вони можуть піддаватися дисплазії суглобів. Можуть також мати алергію на пил, на деяку їжу, препарати. Згодом, після алергії може з’явитися дерматит, з яким дуже важко боротися.

Харчування

Тоса-іну може їсти як натуральну їжу, так і корм. Краще проконсультуватися з лікарем і вибрати оптимальний спосіб харчування. Їм корисно їсти субпродукти, нежирне м’ясо, сиру рибу (але бажано видалити кістки).