Тази

Характер середньоазіатського хорта безпосередньо залежить від оточення. На вулиці або під час полювання представники породи — жваві, активні та здатні зловити будь-яку дичину. Але варто потрапити у квартиру, вони стають ледачими вихованцями, які здатні тільки лежати та спостерігати за тим, що відбувається. Ласкою тази схожі на котів — також люблять тертися об господаря.

Фото породи

Історія походження

Історія породи бере початок з часів кочівників Центральної Азії. Ще в XVII столітті до н. е. кочові туркменські племена розводили собак та визнані вродженими селекціонерами. Тривала та ретельна селекція допомогла туркменам вивести з арабського хорта свого представника — аборигенного хорта. Через деякий час собаку назвали іранським ім’ям тази. Тварина відрізнялась здатністю переносити середньоазіатські морози, працювати на розпечених піщаних пустелях. Завдяки цьому тази стала гордістю народу.

Власники собак могли розповісти родовід до 16 покоління. Вони єдині тварини, які жили разом з господарями в одному приміщенні. Були в постійній любові та їли людську їжу. У періоди морозів та спеки вихованці носили спеціальний одяг — попонки, прикрашені бісером. Якщо собака в тривалих походах втомлювалася, його могли перевозити на коні. У Середній Азії тази були єдиними представниками мисливських собак. Це зробило їх універсальними мисливцями.

Туркмени настільки марили середньоазіатським хортом, що могли відмовитися від 40 коней заради одного представника. Або віддати наречену в обмін на тази. Порода була головним годувальником у родині. Сьогодні представники казахських хортів не настільки популярні. У більшості випадків вони живуть з мисливцями далеко від кінологічних центрів. Таким чином розведення тази ведеться неофіційно, що істотно впливає на якість та кількість представників породи.

Зовнішній вигляд

Розміри туркменських хортів — середні. Сухого типу статура з добре розвиненою мускулатурою. Довга, клиноподібна голова. Вуха — висячі, посаджені на рівні очей або вище. Великі очі карого відтінку. Хвіст — довгий, закручений.

У представників породи коротка, м’яка шерсть. Тільки на вухах вона досягає п’яти-шести сантиметрів. Забарвлення допускається різне: сіре, чорне, біле, руде з підпалинами та без. Офіційно не визнається рябе або тигрове.

Характер

Характер середньоазіатського хорта безпосередньо залежить від оточення. На вулиці або під час полювання представники породи — жваві, активні та здатні зловити будь-яку дичину. Але варто потрапити у квартиру, вони стають ледачими вихованцями, які здатні тільки лежати та спостерігати за тим, що відбувається. Ласкою тази схожі на котів — також люблять тертися об господаря.

Яскраво виражена вроджена здатність до полювання робить їх прекрасними захисниками. Ніхто не підійде до будинку або господаря, коли собака поруч. При цьому з дітьми поводяться ласкаво та швидко знаходять контакт. Собаки — лідери по природі та не ділитимуть з іншими тваринами місце. Найкраще уживаються в заміських будинках, де їх не потрібно садити на ланцюг. Вихованець погано мириться з обмеженням вродженої активності. Можуть жити в просторому вольєрі, але з вигулами два рази в день.

Догляд

Як і для будь-якого собаки, важливо подбати про регулярні вилазки на свіже повітря. Рекомендується гуляти з тази довго та активно — секрет гарної фізичної форми тварини. Раз в тиждень вичісуйте шерсть щіткою. Купати туркменського хорта часто не варто. Підберіть м’який шампунь та проводьте процедури по потребі (після полювання або активних дресирувань у грязі). Після купання шерсть нехай сохне природним шляхом. Раз в тиждень чистіть вуха, зуби та очі улюбленця. Якщо під час прогулянок кігті не сточуються самі, підрізайте кілька міліметрів щомісяця.

Дресирування

Через вроджене лідерство представникам породи потрібно приділяти достатньо уваги. При цьому показати, хто головний в домі. Тільки в такому випадку тази не вилізе на голову та не буде керувати господарем. Тренування повинні бути регулярними й активними. Варто ввести також мисливські ігри. Витривалі тварини здатні легко апортувати. Тривалий час вони можуть бігти зі швидкістю 12-15 км/год. Під час полювання за дичиною — ще швидше. Якщо ви купили собаку як партнера по полюванню, тренування розпочинайте з шести місяців разом з дорослими представниками породи.

Поширені захворювання

В середньому собаки живуть від 12 до 16 років. Через невелику кількість представників їх генетичні захворювання не особливо вивчені. Відомо, що тази — міцні та активні собаки, але чутливі до будь-якого виду болю. Не рекомендується тренувати тварину відразу ж після прийому їжі. Це може призвести до завороту кишки. Зустрічаються наступні захворювання:

• дерматит;
• анемія;
• алергія;
• хвороби серцево-судинної системи;
• рахіт.

Харчування

У плані харчування тази невибагливі. Під час активних тренувань варто збільшити порції в півтора раза. Підійде корм преміумкласу або натуральний раціон. Обирайте нежирне м’ясо, морську рибу, каші, овочі та фрукти. Норма м’ясних продуктів для середньоазіатського хорта — близько 500 г/день. Забороняється годувати тварину солоною, копченою, солодкою та гострою їжею. В зміну сезону додавайте до їжі вітамінно-мінеральні комплекси, підібрані разом з фахівцем.