Сибірська

Сибірські кішки – віддані, ненав’язливі, самостійні, люблять спілкування з людьми, які їх оточують. Представники цієї породи люблять жити в родині, де за ними будуть добре доглядати та смачно годувати. Ці мирні гіганти відмінно підійдуть для сімей з дітьми. Малюкам дуже подобаються ці великі пухнасті кішки, яких так і хочеться постійно обіймати та цілувати.

Фото породи

Історія походження

Сибірська кішка — це російська порода, сама назва говорить за себе. Представників цієї породи відносять до аборигенних порід, тобто до таких, що з’явилися природним шляхом без людського втручання. Ніхто точно не знає, звідки виникли ці пухнасті велетні. Проте існує думка, що прабатьками сибіряків є дикі лісові кішки, які мешкали в тайзі.

У Росії порода дуже популярна. Навіть експрем’єр міністр Росії Дмитро Медвєдєв при виборі домашнього вихованця зупинився саме на цій породі. Назвав він його Дорофієм. Офіційно породу визнали тільки в кінці 90-х років XX століття, коли заводчики зуміли визначити особливості, які відрізняють породу від звичайних кішок.

Зовнішній вигляд

Сибірська кішка — це ідеальна суміш танцюриста балету і гравця в футбол. Це великі кішки, які стрибають краще за всіх інших. Сибірська порода — одна з найбільших кішок, поступається за розміром хіба що мейн-кунам. Представники цієї породи можуть важити понад десять кілограмів. Через свої розміри, їм іноді потрібно близько п’яти років, щоб повністю вирости.

Очі у цих кішок великі та розумні, трохи підняті догори, що є відмінною рисою сибірських кішок. Коли дивишся з боку на таку кішку, відразу видно невеликий вигин спини, оскільки їх задні кінцівки трохи довші за передні. Саме цей вигин робить їх такими моторними та спортивними кішками.

Шерсть сибірської кішки може бути різного забарвлення, але вона завжди буде тришаровою. Унікальною особливістю сибірських кішок є те, що вони виробляють менше антигенів, які викликають у людини алергію, аніж інші породи. Якщо у вас схильність до алергії, не хвилюйтеся, ви спокійно можете співіснувати разом з цим сибіряком в одному приміщенні, адже сибірські кішки — гіпоалергенні.

Характер

Сибірські кішки — віддані, ненав’язливі, самостійні, люблять спілкування з людьми, які їх оточують. Представники цієї породи люблять жити в родині, де за ними будуть добре доглядати та смачно годувати. Ці мирні гіганти відмінно підійдуть для сімей з дітьми. Малюкам дуже подобаються ці великі пухнасті кішки, яких так і хочеться постійно обіймати та цілувати. Сибірські кішки схильні до домінування, тому вони погано уживаються з іншими домашніми вихованцями. На дрібних тварин вони, як правило, полюють через яскраво виражений мисливський інстинкт.

Догляд

Сибірські кішки дуже сильно линяють, особливо взимку, коли шерсть ущільнюється, та й влітку, коли кішка таким чином рятується від спеки. Представники цієї породи скидають дуже багато шерсті, вона скрізь і усюди. Робот-пилосос в будинку стане вашим порятунком, він буде надійним помічником у прибиранні квартири від неймовірної кількості шерсті. Котів потрібно регулярно розчісувати спеціальною щіткою — чим частіше, тим краще. Бажано привчати вихованця до вичісування з раннього дитинства. Купати кішку фахівці рекомендують раз в три місяці спеціальним шампунем.

Кішки сибірської породи — великі любителі поточити кігті. У будинку обов’язково має бути кілька кігтеточок, в іншому випадку останніми стануть ваші меблі та стіни. Але навіть при наявності кігтеточки, не потрібно забувати допомагати кішці з кігтями — при потребі їх варто стригти.

Сибірська кішка погано підходить для утримання в міській квартирі. Ці тварини волелюбні, потребують багато особистого простору та можливості регулярного вигулу.

Виховання

Сибірські кішки не можуть жити без постійних фізичних навантажень. Ці тварини — прекрасні мишолови, тому в заміському будинку будуть незамінними помічниками. Дуже важливо привчити сибірську кішку до кігтеточки, це вбереже приміщення, в якому вона живе, від планомірного знищення.

Поширені захворювання

Сибірська кішка — здорова порода, яка при хороших умовах утримання, здатна дожити до 20 років. Для їх здоров’я небезпечна сечокам’яна хвороба, оскільки вона часто призводить до ниркової недостатності. Іноді їх кишківник може забиватися шерстю. Від неї тварина зазвичай позбавляється саме завдяки блювотному рефлексу, але кішці можна допомогти, змусивши випити рослинну олію, але ні в якому разі не касторову.

Якщо тварина довго перебуває на самоті або без руху, у неї може розвинутися гіперактивність та надмірна збудженість. У літньому віці у сибірських кішок може з’явитися задишка, повільність, млявість, кашель, що, як правило, говорить про хвороби серця і судин. У таких випадках необхідно звертатися до ветеринара.

Харчування

Уподобання дорослої сибірської кішки в їжі залежить від того, що вона їла, коли була кошеням. Привчати кішку до правильного раціону потрібно з дитинства. Незалежно від вибору господаря на користь сухого корму або натуральних харчових продуктів, сибірській кішці, крім основної їжі, необхідно давати миску зі спеціальною травою. Цю траву можна купити в зоомагазині, вона є джерелом клітковини, вітамінів і фолієвої кислоти. Кішці завжди повинна бути доступна миска зі свіжою водою.