Шарпланинська Вівчарка

З раннього дитинства собака вибирає собі господаря і слухається тільки його. Інших членів сім’ї вони люблять, оберігають, але не виконують їхніх команд. Тому важливо, щоб господар у вихованця був сильний, упевнений в собі. Недаремно у себе на батьківщині собака вважається символом вірності. Він насправді дуже відданий своєму господареві, готовий завжди його захищати.

Фото породи

Історія походження

Шарпланинська вівчарка використовувалася як охоронець стада і сторож для господарства. Вперше собаку зареєстрували в 1938 році як іллірійську вівчарку. Після Другої світової війни вчені почали активно розводити, схрещувати й збільшувати кількість собак на території Югославії.

Після вдалих спроб шарпланинська вівчарка стала активно використовуватися в народній армії Югославії. Тривалий час навіть була заборона вивозити собаку з Югославії. Вперше собаку продали за кордон в 1970 році.

Довгий час вівчарка називалася іллірійською, і в породі було виділено два види собак: трохи більші та менші. З 1969 року відокремили югославську вівчарку, яка тепер називається шарпланинською, від крашської вівчарки й дві породи стали розвиватися окремо. У Македонії собака вважається традиційною гордістю і зображений на монеті.

Зовнішній вигляд

У шарпланинської вівчарки велика, сильна статура, густа довга шерсть. У собак чудово розвинена мускулатура, велика голова, трикутні високо поставлені вуха. Попри великий розмір, тіло гармонійне і пропорційне, прямокутної форми.

Хвіст у собаки трохи товстий, звужений на кінці. На животі, хвості та лапах шерсть дуже пишна і густа. Забарвлення буває найрізноманітнішим: суцільний білий, сірий, сіро-сталевий, чорний. Є щільний підшерсток.

Морда у вівчарки трохи темніша, ніж корпус. Для чистопородних собак неприпустимі плями. На хвості та на лапах є вичіски.

Характер

З раннього дитинства собака вибирає собі господаря і слухається тільки його. Інших членів сім’ї вони люблять, оберігають, але не виконують їхніх команд. Тому важливо, щоб господар у вихованця був сильний, упевнений в собі. Недаремно у себе на батьківщині собака вважається символом вірності. Він насправді дуже відданий своєму господареві, готовий завжди його захищати.

Грізні вівчарки часто відлякують чужинців одним тільки своїм виглядом, але до дітей вони ставляться дуже ніжно і лагідно. Їх без проблем можна залишати з ними для ігор, вони будуть терпіти всі дитячі пустощі.

Шарпланинська вівчарка дуже волелюбна, самостійна. У Македонії люди навіть не надягають їм нашийники, адже вважають своїм другом. Важливо пам’ятати, що дорослішають вони досить пізно, і навіть бувши великими зовні, насправді залишаються дітьми в душі.

Догляд

Цим собакам важко буде жити в міській квартирі, вони дуже люблять багато бігати, бавитися на великих просторах. Найкраще тримати собаку у дворі й в вольєрі.

Важливо пам’ятати, що вихованцю потрібно багато рухатися. Якщо фізичних навантажень недостатньо, то у нього може бути поганий настрій і зовсім зіпсуватися характер.

Для підтримки гарного вигляду шерсті, її потрібно регулярно розчісувати. Шарпланинська вівчарка має дуже довгу шерсть, тому будьте готові до того, що під час линяння шерсті в будинку буде багато.

Купати часто не рекомендується, адже їхня шерсть сама може очищатися. Достатньо двох разів на рік, під час сезонного линяння. Раз на два тижні потрібно чистити собаці вуха, адже там може назбируватися бруд.

Дресирування

Основним вмінням шарпланинської вівчарки є охорона майна. Для цього її не потрібно багато і довго навчати, адже вона сама це добре розуміє.

При навчанні важливо пам’ятати, що вже з перших днів появи цуценя в будинку потрібно показати йому, хто в домі господар. Володіючи лідерськими якостями, вихованець буде хотіти домінувати не тільки над іншими тваринами, але і над людьми.

Навчання потрібно будувати на довірі, а не на підпорядкуванні або залякування. Якщо собака вам повністю довіряє, то буде слухатися у всьому.

Поширені захворювання

Завдяки місцю свого походження, у шарпланинської вівчарки сильний імунітет і немає схильності до генетичних захворювань. Вони добре переносять зміну погоди й навіть у найлютіший мороз не відчувають дискомфорту. Але, як і всі великі собаки, вони можуть хворіти на дисплазію тазостегнового суглоба, тому в раціоні харчування повинно бути багато компонентів з вмістом кальцію.

Харчування

Можна годувати двома способами — сухим кормом або натуральною їжею. Якщо вибираєте годувати натуральними продуктами, то половину раціону має становити м’ясо.

Важливо додати в раціон крупи, овочі, кисломолочні продукти. Для маленьких цуценят рекомендують додати спеціальні вітаміни для зміцнення кісток. Дорослого улюбленця потрібно годувати двічі на день.