Саванна – це дуже розумна та активна порода, яка вимагає великої кількості фізичної активності та розумової стимуляції. Цій кішці потрібно забезпечити багато іграшок і головоломок, зон для лазіння, щоб у них завжди була можливість чимось себе зайняти. Ці кішки досить незалежні, а іноді й уперті. Сперечатися з ними не варто, бо вони можуть образитися і не йти на контакт тривалий час.
Походження | США |
Розмір | Коти 35-60 см Кішки 35-55 см |
Вага | Коти 10-15 кг Кішки 7-10 кг |
Тип шерсті | Короткошерстий |
Забарвлення | Шоколадне, золотисте, таббі-цинамон, буре, сріблясте (характерна риса всіх забарвлень – наявність плям темного кольору різного розміру) |
Стиль життя | В приміщенні |
Тривалість життя | 12-20 років |
Класифікація FIFe | – |
Класифікація WCF | – |
Класифікація TICA | SV |
Група | Короткошерсті кішки, рідкісні кішки, кішки для квартири (слухняні кішки) |
Вартість | $900-7000 |
Зовнішність і характер саванни говорить про її екзотичне походження. Родичами цієї породи є коти-сервали, які жили ще в Стародавньому Єгипті в 1300 році до н. е. Ця порода описується в єгипетській культурній спадщині — в міфах і легендах, які припускають, що сервали займали особливе місце в серцях древніх єгиптян. Попри те, що єгиптяни дуже любили цю породу, вони ніколи не приручали котів-сервалів. Приблизно у XVIII-XIX століттях сервали були завезені на інші континенти спеціально для розведення.
В середині 80-х років XX століття американська заводчиця Джуді Франк взяла собі вихованця породи сервал, на ім’я Ерні. Це був самець, якого вона схрестила з сіамською кішкою. В результаті народилось одне кошеня, яке і стало першим представником породи саванна. Велика частина раннього розведення породи саванна приписується Джойсу Сроуфу і Патріку Келлі, які представили стандарти цієї породи в 90-х роках XX століття. Незабаром після цього вони подали стандарт породи для Міжнародної асоціації кішок (TICA), яка офіційно визнала її у 2012 році.
Саванна — елегантна і струнка, з довгими ногами, витонченою шиєю, високими та великими вухами. Завдяки довгим кінцівкам ці кішки виглядають досить великими. Існують різні покоління породи саванна, які відносно схожі, але перше покоління більше за всі наступні — його представники зберегли великий розмір від сервала. Перше покоління породи савана найбільш рідкісне.
Попри те, що саванна — це немаленька кішка, голова у неї невелика. Опуклий ніс, мигдалеподібні очі, закруглені на кінчиках вуха. Очі у савани можуть бути трав’яного, мідного або жовтого кольорів. Погляд цих вихованців нагадує погляд хижака, що не дивно, враховуючи їх дике походження.
Шовковиста шерсть і дивовижне забарвлення — це те, що робить цю кішку особливою і те, чим саванна може пишатися. Гладка і переважно коротка шерсть з забарвленням, що нагадує забарвлення леопарда. Колір шерсті може бути різним, але найбільш поширені — шоколадний, золотистий, таббі-цинамон, бурий, сріблястий. Відмітна особливість забарвлення — наявність плям темного кольору і різного розміру.
Саванна — це дуже розумна та активна порода, яка вимагає великої кількості фізичної активності та розумової стимуляції. Цій кішці потрібно забезпечити багато іграшок і головоломок, зон для лазіння, щоб у них завжди була можливість чимось себе зайняти. Ці кішки досить незалежні, а іноді й уперті. Сперечатися з ними не варто, бо вони можуть образитися і не йти на контакт тривалий час.
Саванни є більш спокійними та лагідними, в порівнянні зі своїми родичами — сервалами. Водночас вони зберегли мисливський інстинкт своїх диких предків, тому не варто заводити таких кішок, якщо в будинку є маленькі домашні тварини, такі як кролики, морські свинки, пташки чи рибки. До незнайомців кішка відноситься насторожено. Вона не проявляє до них агресії, а просто ігнорує, або дивиться з підозрою.
Саванна — порода, яка не схильна до линяння, тому вона вимагає меншого догляду, ніж більшість інших порід. При цьому, все ж таки, слід розчісувати її щотижня, щоб шерсть залишалася здоровою і шовковистою.
Нігті саванні потрібно підстригати за потреби, зазвичай щотижня, щоб вони не ламалися, коли кішка чіпляється ними за килим або меблі. Потрібно привчити саванну до підстригання кігтів в ранньому віці, щоб уникнути проблем, коли вона подорослішає.
Важливо щотижня перевіряти вуха на наявність інфекції, яка проявляється у вигляді незвичайного почервоніння, неприємного запаху і виділень. Щоб уникнути проблем, вуха потрібно протирати ватним диском, змоченим м’яким очищальним засобом для кішок.
Щоб знизити ризик походів у ветеринарну клініку для дорогого стоматологічного лікування, потрібно хоча б через день чистити зуби, щоб уникнути утворення зубного каменю і захворювань ясен.
Ця порода може бути не кращим вибором для власника-початківця. Саванни вимагають багато уваги та часом можуть демонструвати складну поведінку, яка вимагає досвідченої руки для правильного навчання. Саванни найкраще навчаються за допомогою коротких, частих тренувань і підкріплень словесними похвалами та частуваннями. Повторення і послідовність — ключ до виховання саванни.
Найкраще почати з основних команд, які навчать кішку саванну домашнім манерам. У процесі виховання їх слід навчити триматися якомога далі від небезпечних ситуацій — наприклад, від вогню або гострих предметів на кухні. Також саваннам потрібні щоденні вправи на додаток до стандартних домашніх ігор.
Експерти називають саванну однією з найздоровіших домашніх порід. Ці кішки не схильні до генетичних захворювань, вони рідко мають простудні захворювання або проблеми з травленням. Щоб зберігати здоров’я кішки, важливо дотримуватися графіка вакцинації. Особливо важливою є вакцинація від гельмінтів.
При найменшій підозрі на нездужання саванни, потрібно відразу ж звернутися до ветеринара, щоб запобігти ускладненню після вірусних захворювань. Тривожними сигналами про проблеми є блювота, пронос, млявість, відмова від їжі та води, підвищена температура тіла.
Кішки саванни мають ті ж потреби в харчуванні, що і будь-які інші домашні кішки. Рекомендується годувати кішку змішаним раціоном — поєднанням сухого або вологого заводського корму і натуральних продуктів. Існує думка, що саванна схильна до високого ризику дефіциту таурину — вітаміну, що міститься у м’ясі. Тому з натуральних продуктів кішці потрібно давати достатню кількість м’яса, доповнюючи його крупами, зеленню та овочами. Обов’язково необхідно забезпечити кішку свіжою чистою водою.