Російсько-європейська лайка — одна з найвідданіших порід у світі. Якщо цуценя вибрало собі господаря, то це на все життя. Незнайомців не любить, люто оберігає членів своєї сім’ї. Не дасть себе погладити людині, якій не довіряє. Може скалитись, гавкати, але зуби в хід не пускає без прямої загрози.
Інша назва | Російсько-європейський лайка |
Походження | СРСР |
Зріст | Самці 52-55 см Самки 48-54 см |
Вага | 18-23 кг |
Шерсть | Середня |
Забарвлення | Чорно-біле |
Тривалість життя | 10-13 років |
Класифікація МКФ | Шпіци та примітивні |
Група | Мисливські собаки |
Вартість | Від $50 |
Російсько-європейська лайка виведена в СРСР як універсальний собака для полювання на будь-якого звіра. Мисливці в усьому світі мріють мати такого висококласного помічника. Для створення породи кінологи залучили безліч видів собак: від архангельських до карельських лайок, марійських і західносибірських представників.
Селекція була дуже жорстока, залишали виключно здорових, сильних і витривалих особин. Російсько-європейська лайка не тільки кращий у світі мисливець, а й відмінний компаньйон для людини. Відносно молода порода, офіційно визнана Міжнародною кінологічною федерацією в кінці 1940-х років, одна з трьох російських лайок, поряд з західносибірською та східносибірською.
Російсько-європейська лайка вважається однією з найбільш дрібних серед трьох видів лайок в Росії. Тіло пропорційне, кістяк міцний, живіт сухорлявий, голова клиноподібної форми, ніс загострений, очі овальної форми, вуха невеликого розміру, стоячі, міцні та стійкі лапи. Загнутий майже у два оберти хвіст — гордість російської лайки. В середньому важать від 18 до 23 кг. Шерсть жорстка і пряма з чорно-білим
Російсько-європейська лайка — одна з найвідданіших порід у світі. Якщо цуценя вибрало собі господаря, то це на все життя. Незнайомців не любить, люто оберігає членів своєї сім’ї. Не дасть себе погладити людині, якій не довіряє.
Може скалитись, гавкати, але зуби в хід не пускає без прямої загрози. Може без кінця патрулювати територію навколо будинку та постійно гавкати при будь-якому підозрілому русі. Це може стати однією з причин вашої сварки з сусідами. З іншими собаками уживається, але нелегко. Рухома, спритна, смілива та сильна — такі якості дозволяють лайці виходити переможцем у будь-якої небезпечної ситуації.
Потребує мінімального догляду. Густа шерсть російсько-європейської лайки линяє восени та навесні, вичісувати варто кожні два дні. Купати не більше двох разів на рік. Після кожної прогулянки перевіряти на наявність кліщів. Постійно контролювати загальний стан здоров’я та настрою, стежити за зубами, кігтями та вухами тварини. Зовсім не підходить для утримання у квартирі, собаці потрібен постійний доступ до вулиці. Садити лайку на ланцюг — блюзнірство, вона любить свободу та активну взаємодію з людьми.
Навчання російсько-європейської лайки слід розпочати з основних команд, саме таким чином випрацьовувати послух. Дресирування потрібно проводити з раннього дитинства і не забувати продовжувати навчати собаку кожен день. З лайкою можна почати займатися собачим спортом, щоб забезпечити їй максимальне фізичне навантаження, наприклад, аджиліті, обідіенс або фрісбі. Російсько-європейська лайка повинна розуміти, хто в домі господар, це дозволить звести нанівець будь-які примхи та непослух. Якщо запустити виховання, готуйтеся до безпричинного гавкоту, частим втечам з дому, неврівноваженої та неконтрольованої поведінки.
Російсько-європейська лайка — один з найбільш здорових собак, що практично не страждають від генетичних захворювань. Якщо не гинуть під час полювання, можуть прожити до 13 років. Своєчасна вакцинація врятує лайку від інфекцій, якими вона може заразитися від диких звірів під час полювання. Багато хвороб проявляються через неправильне харчування чи утримання, наприклад, ожиріння, бронхіт, алергія та дисплазія суглобів. Можуть утворитися каміння в сечовивідних шляхах. Страждають від епілепсії та втрати голосу.
Російсько-європейська лайка може їсти як сухий корм, так і приготовлені вдома страви. У раціоні повинно бути нежирне м’ясо без кісток, можна давати сирим, вареним або ошпареним окропом, обов’язково дрібними шматочками. Рибу можна чергувати з м’ясом, сир і кефір, субпродукти, каші, овочі та фрукти. Не варто забувати про мінеральні та вітамінні комплекси. З питань харчування можливі консультації з заводчиками. Не варто давати собаці птицю та жирне м’ясо, солодощі, копченості, солоне, жирне і смажене.