Португальська Вівчарка

Домашні улюбленці не люблять багато гавкати, але все ж насторожено ставляться до незнайомих. До інших тварин, передусім, до собак, ставляться усвідомлено і ніколи не будуть гавкати без причини, не змагатимуться, чудово ділитимуть спільну територію. Ця порода дуже віддана своєму господарю, добре навчається і легко знаходить спільну мову з усіма членами сім’ї.

Фото породи

Історія походження

Португальська вівчарка родом з рівнин Португалії. Там вона допомагала вівчарям зі стадами. Можливо вона родичка каталонської або піренейської вівчарки. Цей сторожовий собака відзначився хорошими навичками захисту стада і не вибагливістю в їжі. Тому був дуже популярним в себе на батьківщині. Він спокійно переносив погані погодні умови й використовувався як вівчар не тільки для овець, а також для корів, кіз і коней.

Португальська вівчарка спокійно робила обхід навколо худоби, слідкувала, щоб всі були поблизу. Якщо ж тварини губилися, вона заганяла їх назад в стадо за допомогою гучного гавкоту. Визнання як окремої породи собак вона заслужила в 1996 році.

Зовнішній вигляд

Португальська гірська вівчарка має середні розміри; самці вищі, ніж самки; їхній зріст становить 45-55 см, а самок — 42-52 см. Вага коливається від 17 до 27 кг.

Тіло у вівчарок довге, кістки сильні й міцні. Шерсть доволі довга і пряма, без підшерстка. Бувають забарвлення рудуваті чорні з бурими відмітками різних відтінків, жовті, коричневі, сірі, зараз найчастіше трапляються вівчарки з чорним забарвленням, інші кольори значно рідше. Також на шерсті можуть бути білі плями, але не багато.

У собак велика голова, через довжину шерсті на морді можуть утворюватися вуса і борода. Лапи португальської вівчарки міцні та сильні, зручні для бігу. Ніс собак з добре вираженими ніздрями.

Характер

Домашні улюбленці не люблять багато гавкати, але все ж насторожено ставляться до незнайомих. До інших тварин, передусім, до собак, ставляться усвідомлено і ніколи не будуть гавкати без причини, не змагатимуться, чудово ділитимуть спільну територію.

Ця порода дуже віддана своєму господарю, добре навчається і легко знаходить спільну мову з усіма членами сім’ї. Португальська гірська вівчарка спортивна, енергійна, з нею легко і зручно гуляти, вона не капризує.

До дітей ставиться тепло і з турботою, готова з ними гратися і їх оберігати. Неконфліктні та розумні, життєрадісні. У світі вважаються одними з найрозумніших порід, тому у вас буде не тільки відданий захисник і охоронець будинку, а й друг.

Догляд

Португальська гірська вівчарка може мешкати як у квартирі, так і в приватному будинку. Достатньо з нею активно гуляти, займатися бігом і різними іграми й проживання у квартирі може не приносити ніякого дискомфорту.

Те, що у португальської вівчарки немає підшерстка, робить догляд за нею не важким. Раз на тиждень рекомендується їх розчісувати. Коли ж собака линяє — це потрібно робити частіше, приблизно кожних 2-3 дні.

Треба зберігати красивий і доглянутий вигляд вівчарки, тому рекомендується систематично купати і підстригати кігті. Через те, що довга шерсть на морді й висячі вуха вихованця мають особливу форму і не добре провітрюються, треба їх промивати та дотримуватися гігієни.

Дресирування

Для того, щоб легко і без проблем навчити португальську вівчарку різних команд, потрібно мати твердий і сильний характер, і з дитинства показувати вихованцю, хто його господар. Тому що, як і більшість представників цієї групи собак, вони дуже самостійні й мають свої мисливські інстинкти.

Собаки кмітливі і їм не потрібно багато часу, щоб вивчити команди, однак вони можуть проявляти свою гордість, якщо ви не є для них авторитетом. Улюбленця варто вчити команд, які дозволяють йому багато бігати, проявляти свої фізичні дані. Бо вони дуже сильні та витривалі.

Поширені захворювання

Собаки цієї породи мають хороше здоров’я, однак потрібно регулярно їх перевіряти на захворювання вух у лора-ветеринара. Також старайтесь слідкувати, щоб собака не перегрівся на сонці.

Харчування

Важливо не давати собаці надто багато їжі, бо вони можуть ставати від цього лінивими, що для породи не притаманно. Можна годувати кормом, але тоді не потрібно економити та обирати преміум-клас. Якщо ж годувати натуральною їжею, то не потрібно давати багато риби, це може спровокувати важкість в нирках.