Піренейський Гірський Собака

Всупереч тому, що великі піренеї — це перш за все охоронці, вони можуть бути і ласкавими «ведмедиками» поруч із близькою людиною. Якщо озиратися на минуле породи, де вони були першими помічниками пастухів, то ці собаки 100% знають, що таке самостійність. Саме тому вони не настільки прив’язані до господаря, як деякі інші породи. Проте завжди будуть щасливі провести годинку-дві ніжачись з вами на дивані, або граючи з улюбленою іграшкою.

Фото породи

Історія походження

Точної дати походження піренейського гірського собаки досі немає. Вважають, що порода була виведена приблизно в 15-му столітті. Існує багато теорій і припущень щодо того, хто ж вважається прабатьком породи. До нас дійшов текст священника монастиря, монаха Мігеля Августина, датований 1617-м роком, де і було детально описано великих піренеїв.

Священник у своєму тексті дає нам повне уявлення про породу, стверджуючи, що піренейський гірський собака — то улюбленець пастухів. Це безсумнівно найкращий сторож і помічник. Собака повинен бути обов’язково білого забарвлення, щоб завжди бути в полі зору пастуха. А також з легкою вагою, щоб бути активним і витривалим в разі виникнення сутички з вовком. Виходячи з цього, Мігель Августин виділяв кілька типів породи: західно-піренейську гірську вівчарку; східно-піренейську гірську вівчарку, яка і мала легшу вагу та стрункий, підтягнутий вид.

Наприкінці 17-го століття великі піренеї не тільки служили охоронцями для стада, а й набули популярності серед аристократії. Їх застосовували як сторожів для своїх палаців. У 1933 році Американський кеннел клуб визнав породу і видав дозвіл на участь в будь-яких змаганнях клубу. Під час Другої світової війни порода збереглася завдяки тому, що певну кількість собак тримали в ізольованому розпліднику далеко від місць бойових дій. На сьогодні піренейський гірський собака досить популярний в Америці, Японії і Європі. Піренейську вівчарку зараз також продовжують використовувати французькі фермери для охорони худоби.

Зовнішній вигляд

Піренейські вівчарки — це гармонійні і елегантні собаки. Вони виглядають досить витончено та ефектно. Тіло мускулисте, міцне. Шерсть середньої довжини, але дуже густа. Голова не грубої форми, клиноподібна. Вуха висять. Хвіст довший середнього.

Характер

Всупереч тому, що великі піренеї — це перш за все охоронці, вони можуть бути і ласкавими «ведмедиками» поруч із близькою людиною. Якщо озиратися на минуле породи, де вони були першими помічниками пастухів, то ці собаки 100% знають, що таке самостійність. Саме тому вони не настільки прив’язані до господаря, як деякі інші породи. Проте завжди будуть щасливі провести годинку-дві ніжачись з вами на дивані, або граючи з улюбленою іграшкою. І навіть з такою розвиненою незалежністю, вихованець все ж хоче бути з господарем на одній хвилі.

Якщо ви відчуваєте страх до порід таких розмірів і не зможете показати свою позицію лідера у вихованні великого піренея, то вам краще задуматися про вибір собаки іншої породи. Піренейський гірський собака неагресивний, тільки якщо цієї агресії не вимагатиме ситуація, де потрібно встати на захист господаря. До дітей ставиться з довірою. Інших тварин в сім’ї буде сприймати спокійно, а ось чужих буде відганяти, за що відповідають сторожові інстинкти та минуле в колі пастухів.

Ідеальним місцем для утримання такого собаки буде свій будинок з просторим подвір’ям, де він буде відчувати себе максимально комфортно. В теплу пору року добре підійде сад або тераса для спільних активних ігор і приємного проведення часу.

Догляд

У догляді великі піренеї вкрай прості. Хоч шерсть у них і довга (найчастіше ще й білого забарвлення), але податлива і не забивається в ковтуни, від яких важко позбутися. Однак, кілька разів на тиждень все-таки краще приділити пів години часу на вичісування. Дуже важливо не купати свого вихованця надто часто! Це може привести до жорсткості шерсті, а також до пересушування шкіри, що надалі може вилитися в неприємне лущення. В усіх інших випадках стандартні рекомендації: очі і вуха оглядайте і очищуйте близько 3-х разів на тиждень. А кігті обстригати потрібно кілька разів на місяць.

Дресирування

Інтелект, як і впертість, у піренейського гірського собаки стоїть на першому місці. Не дарма існує вислів: «піренейський погляд», який і позначає силу розуму і мудрість породи. Вам доведеться позмагатися з вихованцем у впертості, якщо ви хочете досягти якихось результатів у дресируванні. Будьте впевненіше і наполегливіше з вихованцем, щоб процес зайняв якомога менше часу і привів вас до успіху.

Поширені захворювання

Піренейський гірський собака — одна з небагатьох порід, яка славиться дуже міцним здоров’ям. Спадкових захворювань немає, та й хворіє великий піреней рідко. Одне із захворювань, яке зустрічалося — це дисплазія тазостегнового або ліктьового суглоба.

Харчування

Раціон повинен бути збалансований і максимально наближений до природного. Тобто, порція на 2/3 повинна складатися з білкової їжі і на 1/3 з жирів і вуглеводів. Рекомендується включати і кисломолочні продукти. Що також добре — піренейські вівчарки не схильні до алергії, а це значить, що можна експериментувати з їх раціоном. Але пам’ятайте, що у цієї породи уповільнений метаболізм, тому вони не потребують великих порцій.