У пікардійської вівчарки ідеальний характер для утримання. Собака покладливий та дуже вірний своєму господареві. Власники можуть спокійно залишати тварину з дітьми. Ласка і товариськість — перевага пікардійської вівчарки.
Інша назва | – |
Походження | Франція |
Зріст | Самці 55-65 см Самки 50-60 см |
Вага | Самці 27-30 кг Самки 23-27 кг |
Шерсть | Довга, жорстка |
Забарвлення | Біле з жовтизною, палеве, сіре різних відтінків, біле з палевими плямами, сіро-рябе, палево-рябе |
Тривалість життя | 15 років |
Класифікація МКФ | Собаки-вівчарі та собаки-скотарі (крім швейцарських собак-скотарів) |
Група | Собаки для сім’ї, пастуші собаки |
Вартість | $900 |
Майже 11 століть тому селекціонери почали роботу над виведенням пікардійської вівчарки. Це одна з найдавніших порід собак у всьому світі. Назва породи походить від місця, де вперше був помічений собака — Пікардія на півночі Франції.
Люди створили собаку для випасу худоби. Але настала Перша світова війна. Після неї собак стало значно менше. І ось ніби популяризація породи пішла вгору, але трапилася Друга світова війна. Після неї порода майже вимерла. Тільки завдяки заводчикам собака продовжив своє існування. Але зустріти таку породу, наприклад, в СНД, практично неможливо. На Заході налічують приблизно 100 особин.
Пікардійська вівчарка — собака середніх розмірів. У тварини атлетична статура, сильна і міцна спина. Зріст самців цієї породи досягає 65 см, самки в холці мають до 60 см. Дорослий самець пікардійської вівчарки важить 35 кг. Самки важать 30 кг. У пікардійської вівчарки довга, жорстка шерсть. Собака має кілька забарвлень: сіро-блакитне, палеве, чорно-сіре. Майже всі пікардійські вівчарки мають кошлаті брови та густі вуса.
У пікардійської вівчарки ідеальний характер для утримання. Собака покладливий та дуже вірний своєму господареві. Власники можуть спокійно залишати тварину з дітьми. Ласка і товариськість — перевага пікардійської вівчарки.
Це не агресивний собака. Якщо майбутній власник шукає сторожового пса, то пікардійська вівчарка не підійде. Що стосується мінусів — пікардійська вівчарка погано переносить розлуку з господарем.
Шерсть пікардійської вівчарки дуже жорстка, її потрібно вичісувати кожен день. Якщо цього не робити, то почнуть утворюватися ковтуни. Домашні тварини, охоче житимуть як у квартирі, так і у великому вольєрі або на просторій для вигулу території. Пікардійську вівчарку краще не тримати на прив’язі, це може призвести до поганого настрою та суму.
Купати потрібно не частіше, ніж два рази на рік спеціальним шампунем з кондиціонером. Також потрібно обстежувати порожнину рота два рази на місяць. Коли шерсть біля очей, у вухах і між пальцями буде відростати, її треба підстригати. Власнику потрібно стежити за чистотою вух і зубів пікардійської вівчарки.
Якщо власник зможе впоратися з впертістю собаки ще з малого віку, то в майбутньому пікардійська вівчарка не доставить жодних проблем. Пікардійських вівчарок легко дресирувати. Вони швидко навчаються та запам’ятовують команди. Якщо не вдається навчити їх самостійно, варто запросити кінолога. Навчання слід проводити в ігровій формі.
У пікардійської вівчарки непоганий імунітет. Але у спадок може передатися дисплазія суглобів. Також спостерігаються артрит і часті патології очей.
Фахівці рекомендують для пікардійської вівчарки збалансований раціон. Основною частиною харчування повинна бути натуральна їжа — кисломолочні продукти, яйця, морська риба, яловичина. У період зростання і збільшення маси вихованця господареві варто додавати до харчування вітаміни. Годувати дорослого собаку потрібно двічі на день — вранці та ввечері.