Нібелунг

Представники породи – розумні та стримані тварини. Вони добрі до всіх членів сім’ї, але часто для себе виділяють одного господаря. З ним кішки більше проявляють почуття та люблять сидіти в нього на колінах. При цьому вони не вимагають уваги. Якщо атмосфера в будинку не надто радісна, вихованці не будуть лізти з ласками.

Фото породи

Історія походження

Нібелунг — відносно нова порода кішок. Вони з’явилися на світ лише у другій половині XX століття. У 1980 році син IT-фахівця Кори Кобб в подарунок отримав чорну короткошерсту кішку. Через деякий час вона зійшлася з представником російських блакитних котів. В результаті в 1984 році народилося п’ять кошенят. Один екземпляр явно відрізнявся довгою шерстю блакитного забарвлення. Сім’я назвала його на честь Зігфріда, героя епосу «Пісня про Нібелунгів».

У 1986 році Кора Кобб вирішила поекспериментувати. Вона схрестила Зігфріда з кішкою, у якої шерсть набагато світліша за попередника. Таким чином з’явилися троє малюків з незвичайною зовнішністю. Фанатизм Кори змусив її звернутися до Міжнародної асоціації кішок (TICA). Вона офіційно хотіла встановити можливість створення породи. Фахівці прийшли до висновку, що потомство — довгошерсті представники російських блакитних кішок. Єдина відмінність між двома породами — довжина покриву. Разом з експертами Кобб розробила стандарт, і TICA офіційно визнала кішок в 1987 році. Тварин назвали нібелунгами: чи то від німецької саги, чи то від німецького «nebel» — туман.

Російські блакитні стали для кішок ауткроссом. Це дозволило вдосконалювати зовнішній вигляд породи. Успішна селекція закінчилася в 1988 році. Через сім років породу визнали CFF, ACFA, WCF та інші незалежні європейські організації. Сьогодні тварини живуть в основному в будинках Канади, США, Великобританії.

Зовнішній вигляд

Граціозні та водночас сильні нібелунги під шаром довгої шерсті приховують добре розвинену мускулатуру. Статевий диморфізм виражений несильно: кішки трохи менше котів. Представники породи визнані напівдовгошерстими тваринами середніх розмірів. Хоча через густий вовняний покрив може здаватися, що вони низькорослі. У кішок — клиноподібна голова з плоским черепом. Мордочка має чіткі контури. Мочка носа — сіро-блакитного відтінку. Великі вуха закруглені до основи. Овальні очі — середнього розміру. Вони посаджені широко і мають глибокий зелено-жовтий відтінок.

В ідеалі хвіст представника породи відповідає відстані між лопатками й хрестцями. Він покритий довгою шерстю. Вся інша шерсть нібелунга — середньої довжини з подовженим остьовим волоссям. Воно змінюється в залежності від пори року: взимку більш щільне ніж влітку. Забарвлення кішки — блакитне. Через тіппінг воно віддає сіруватим відтінком.

Характер

Представники породи — розумні та стримані тварини. Вони добрі до всіх членів сім’ї, але часто для себе виділяють одного господаря. З ним кішки більше проявляють почуття та люблять сидіти в нього на колінах. При цьому вони не вимагають уваги. Якщо атмосфера в будинку не надто радісна, вихованці не будуть лізти з ласками.

З незнайомими людьми нібелунги не особливо доброзичливі. Але коли вони відчувають до себе добре ставлення, швидко йдуть на контакт. Якщо в гості приходять вже знайомі друзі, кішки із задоволенням граються з ними. При частих відрядженнях і відсутності сім’ї вдома, рекомендується завести собаку або ще одного кота. Так представники породи будуть відчувати себе в безпеці.

Догляд

Довга шерсть кішок потребує ретельного догляду. В іншому — вони невибагливі. Мінімум три-чотири рази на тиждень вичісуйте шерсть вихованця, щоб позбавити від відмерлих частинок. Тварини самостійно справляються з чистотою. Купати нібелунгів рекомендується не частіше ніж один раз на три місяці. Перед ванними процедурами у вуха потрібно вставити вату, щоб не потрапила вода. Але варто знати, що купатися кішки не дуже люблять. Раз на місяць чистіть вихованцеві зуби спеціальною пастою. Для профілактики зубного каменю добре підійде сухий корм. Щодня протирайте очі мокрою ганчіркою. Також раз на місяць підточуйте кігті на один-два міліметри.

Виховання

Хоча нібелунги від природи терплячі кішки, не варто проводити з ними надто активні й інтенсивні тренування. Природжений мисливський інстинкт дозволяє тварині приймати рішення самостійно. Вихованням краще займатися у вигляді гри. При цьому не забувайте хвалити кішку та пригощати ласощами. Тренування рекомендується проводити головному в будинку або людині, якого вихованець вибрав господарем.

Поширені захворювання

Представники породи — кішки з хорошим здоров’ям. Найчастіше їм притаманні хвороби, яким піддаються довгошерсті тварини: лишай, гельмінти, блохи та кліщі. Якщо не запускати ситуацію, ці захворювання лікуються швидко. Також нібелунги можуть переживати більш серйозні недуги:

• цистит;
• ниркова недостатність;
• сечокам’яна хвороба;
• гіпертиреоз;
• діабет.

Харчування

Маленьких нібелунгів рекомендується годувати п’ять разів на день. У міру дорослішання переводьте на дво-триразовий раціон і збільшуйте порції. Якщо вибираєте ненатуральну їжу, краще віддати перевагу кормів преміумкласу. Вони містять необхідні вітаміни й мінерали для повноцінного розвитку кішки. При натуральному раціоні повністю виключіть:

• моркву;
• буряк;
• гречану кашу;
• печінку;
• продукти з йодом і міддю.