Мінскін

Мінскін

Кішки цієї породи активні та мають добрий і ніжний характер. Вони швидко прив’язуються до господаря і вимагають багато уваги. Не рекомендується надовго залишати вихованця одного. Інакше він занудьгує і стане більш замкнутим. Для мінскіна діти – незамінні компаньйони для ігор. Він їх просто обожнює. Однак потрібно відразу пояснити малюкові, як правильно поводитися з кішкою.

Інформація про породу

ПоходженняСША
Розмір17-20 см
ВагаКоти 1,5-3 кг
Кішки 1-2 кг
Тип шерстіБезшерстий
ЗабарвленняВізерунки таббі, кольори з вкрапленнями білого, черепаховий
Стиль життяВ приміщенні
Тривалість життя12-15 років
Класифікація FIFe
Класифікація WCF
Класифікація TICAMS
ГрупаКороткошерсті кішки, кішки для дітей, рідкісні кішки
Вартість$300-700

Фото породи

Історія походження

Мінскін — молода порода, створення якої почалося тільки в кінці минулого століття. Бостонський селекціонер Пол Максорлі почав розводити мінскіна в 1998 році. Він поставив собі за мету створити кішку без шерсті та з короткими ногами. Для цього він схрестив манчкіна та сфінкса. Також в процесі створення брали участь девон рекс і бурма.

Перше кошеня мінскін з’явилося на світ у 2000 році та отримало ім’я Родрі. Через вісім років породу почали допускати до виставок. Кішка вважається дуже рідкісною, у 2012 році її популяція налічувала близько сотні особин. Мінскін визнаний Міжнародною асоціацією кішок як експериментальна порода. Визнання інших фелінологічних організацій вихованець поки не отримав.

Зовнішній вигляд

Мінскін — лиса, мініатюрна кішка. Через короткі лапи тіло здається довгим. Лінія спини підіймається до стегон. Груди кішки широкі. Задні лапи довші за передні. Хвіст середньої довжини з притупленим кінчиком. Шерсть вихованця коротка, по всьому тілу спостерігаються складки.

Шия мінскіна гнучка, добре розвинена. Голова широка і кругла. Морда коротка з сильним підборіддям і рельєфними щоками. Великі вуха вихованця відкриті, часто вони повністю лисі. Ніс середнього розміру з легким вигином на кінчику. Вуса або відсутні, або дуже рідкісні.

Характер

Кішки цієї породи активні та мають добрий і ніжний характер. Вони швидко прив’язуються до господаря і вимагають багато уваги. Не рекомендується надовго залишати вихованця одного. Інакше він занудьгує і стане більш замкнутим.

Для мінскіна діти — незамінні компаньйони для ігор. Він їх просто обожнює. Однак потрібно відразу пояснити малюкові, як правильно поводитися з кішкою. Через особливу будову ніг вихованця не можна кидати на підлогу. Мінскіну абсолютно не властива агресія. Кішка без проблем уживається з іншими тваринами, в тому числі з собаками.

Догляд

Через відсутність шерсті мінскіна потрібно тримати в теплі та оберігати від протягів. Купати вихованця можна і потрібно часто з використанням спеціального шампуню. Це не вплине на стан шкіри, однак позбавить тіло кішки від висипу і виділень. Як і сфінкса, мінскіна необхідно берегти від прямих сонячних променів.

Зуби вихованця варто чистити щодня. Для цього використовуйте спеціальну пасту. Підстригати кігті потрібно хоча б раз на 10 днів. Також стежте за станом очей і вух кішки. Вчасно протирайте та очищайте їх від забруднень.

Виховання

Мінскін — тямущий улюбленець, якого легко привчити до лотка і точилки для кігтів. Займатися його вихованням краще з самого дитинства. Рання соціалізація важлива для кішки цієї породи.

Мінскін володіє тендітною і ніжною натурою. Тому в процесі виховання будьте терплячі та поблажливі до вихованця. Всіляко підтримуйте його і не проявляйте надмірну грубість. Крики зроблять кішку полохливою ​​та замкнутою в собі. При належній мотивації старанний мінскін вивчить все, що від нього вимагається.

Поширені захворювання

Через те, що порода молода і нечисленна, вона вивчена недостатньо. Мінскіни володіють не найкращим здоров’ям. Їм властиві кілька генетичних захворювань:

  • лордоз (викривлення в попереку);
  • деформація грудної клітини.

Також мінскіни, як і їх предки сфінкси, схильні до дерматологічних захворювань. Їх можна уникнути при правильному догляді та харчуванні. Ранки на тілі мінскіна потрібно відразу ж обробляти. Тварину необхідно регулярно водити до ветеринара і робити щеплення. Раз на три місяці здійснюйте профілактику глистів.

Харчування

У спадщину від сфінксів мінскінам перейшла одна цікава особливість. Вони швидко їдять і погано пережовують їжу. Через це мініатюрних вихованців варто годувати частіше — три-чотири рази на добу. Порції ж повинні бути маленькими. Для харчування підійдуть як сухі корми преміумкласу, так і натуральна їжа.

У другому випадку 70-80 відсотків раціону мінскіна має становити м’ясо. Це зазвичай нежирні сорти: яловичина, курятина, індичатина. Розбавити м’ясну продукцію можна кашами, наприклад, гречкою або рисом. Також іноді давайте вихованцеві морську рибу без кісток.

Не зайвими будуть кисломолочні продукти: сир, кисле молоко, кефір. Не забувайте про фрукти, овочі та зелень. Категорично заборонено давати кішці людську їжу. Їй також протипоказана смажена, солона, жирна, гостра і борошняна їжа. Також не годуйте мінскіна цибулею, часником, грибами, солодощами, бобовими, молоком, екзотичними фруктами та виноградом.