Малого бернського гончака вважають витривалим, волелюбним та вільним собакою, що не дивно, враховуючи його мисливську природу. Попри те, що під час полювання він поводиться енергійно та проявляє ініціативу, вдома він досить спокійний і слухняний. Це люблячі, вірні собаки, які стануть відмінними сімейними компаньйонами.
Інша назва | Швейцарський низькорослий гончак, бернер нідерлауфхунд |
Походження | Швейцарія |
Зріст | Самці 35-42 см Самки 31-40 см |
Вага | 13-18 кг |
Шерсть | Коротка |
Забарвлення | Біло-чорно-підпале |
Тривалість життя | 13-15 років |
Класифікація МКФ | Гончаки та споріднені породи |
Група | Мисливські собаки, собаки для дітей |
Вартість | Від $700 |
Малий бернський гончак — це швейцарська порода, один з чотирьох малих швейцарських гончаків, які були виведені в результаті схрещування французьких гончаків і бассетів. Точної інформації про те, в якому році з’явилася ця порода не існує, але у Швейцарії збереглися картини IX століття, на яких зображений собака, дуже схожий на малого бернського гончака. Вважається, що ця порода з’явилася на світ приблизно в цей період або трохи раніше.
Протягом багатьох років малий бернський гончак використовувався швейцарськими мисливцями через його гострий нюх, маленький розмір і здатність полювати як на дрібну, так і на велику дичину. Пік популярності малого бернського гончака випав на 1930-ті роки — саме в цей період цього швейцарця на його батьківщині називали найбільшим мисливським собакою у світі.
Малий бернський гончак — це невисокий собака, який є володарем довгої мускулистої шиї та витягнутого корпусу з короткими кінцівками. Саме завдяки цим фізичним параметрам, малі бернські гончаки стали популярними серед альпійських мисливців, які володіли невеликими мисливськими угіддями. Це було пов’язано з тим, що використання більших мисливських порід в цих угіддях через їх швидкість та розмір було практично неможливим.
Вузька голова, довгі обвислі вуха, широкий чорний ніс, темні очі — все це про малого бернського гончака. Представники цієї породи мають дуже пронизливий і добрий погляд, привабливість якого не дасть пройти повз цього красеня, не звернувши на нього увагу.
Малий бернський гончак — це єдиний швейцарський гончак, у якого може бути жорстка або гладка шерсть. У представників різновиду породи з жорсткою шерстю відсутній підшерсток. Водночас представники різновиду породи з гладкою шерстю мають густий підшерсток. Представники цієї породи мають забарвлення чорно-білого кольору з рудими плямами на щоках і бровах, рідше — на грудях.
Малого бернського гончака вважають витривалим, волелюбним та вільним собакою, що не дивно, враховуючи його мисливську природу. Попри те, що під час полювання він поводиться енергійно та проявляє ініціативу, вдома він досить спокійний і слухняний. Це люблячі, вірні собаки, які стануть відмінними сімейними компаньйонами.
Малі бернські гончаки володіють хорошими «вокальними даними» — дзвінкий, а іноді настирливий гавкіт вихованця не дасть жодних шансів зберігати тишу в будинку тривалий час. Це одна з причин, через яку малого бернського гончака краще не утримувати у квартирі.
Щоб представники цієї породи відчували себе щасливими та здоровими, їм необхідна достатня кількість фізичних вправ і навантажень. Малий бернський гончак потребує достатньої кількості простору не тільки під час прогулянок, а й удома. Це друга причина, по якій представникам цієї породи краще не жити у квартирі.
Малий бернський гончак відмінно ладнає з іншими собаками, але водночас господарям цієї собаки потрібно задуматися, перш ніж заводити дрібних тварин — тхорів, кроликів, морських свинок. Володіючи відмінним нюхом, малі бернські гончаки не люблять цих дрібних тварин через їхній запах і можуть проявляти до них агресію.
Догляд за малим бернським гончаком не можна назвати складним. Представників цієї породи потрібно вичісувати один або два рази на тиждень спеціальною щіткою з натуральною щетиною. Можна також використовувати металевий гребінь для розчісування бороди та видалення бруду. Щоб шерсть зберігала здоровий і свіжий вигляд, малого бернського гончака важливо регулярно стригти.
Купати представників цієї породи потрібно за потреби, використовуючи спеціальний антиалергенний шампунь, оскільки ці вихованці схильні до алергії. Крім того, потрібно не забувати про регулярне проведення інших гігієнічних процедур — щотижнева чистка вух і очей, щомісячне обрізання нігтів.
Рання соціалізація і навчання необхідні для малих бернських гончаків не тільки для підтримки фізичної форми, а й для того, щоб вони добре адаптувалися до сімейного дому.
Оскільки малий бернський гончак — це активна спортивна порода, її представникам потрібно забезпечити регулярні фізичні навантаження і заняття спортом. Їх не можна назвати слухняними в дресируванні, але якщо проявити терпіння і повагу до вихованця, не вдаючись до агресії та жорстокості, через якийсь час тренування дадуть свої результати.
Дресирувати малого бернського гончака необхідно регулярно. Не потрібно забувати про щоденні активні прогулянки та ігри вдома, що допоможе вихованцеві не розслаблятися в періоди між тренуваннями.
Малі бернські гончаки характеризуються міцним здоров’ям. Вони досить витривалі та вкрай рідко хворіють на серйозні захворювання. Як і будь-який собака з обвислими вухами, малий бернський гончак потребує підвищеної уваги до його слухових каналів. Постійне хитання головою, неприємний запах і почервоніння на вухах — це сигнали про необхідність відвідування ветеринара. Несвоєчасне надання допомоги вихованцю може стати причиною хронічного запалення вух.
Дуже рідко серед малих бернських гончаків проявляються такі захворювання, як вивих надколінника та дисплазія кінцівок. Для підтримки здоров’я цього різновиду швейцарського гончака, рекомендується періодичний огляд у ветеринара та регулярне проведення аналізу крові.
Малий бернський гончак потребує строгого збалансованого харчування, тому потрібно контролювати співвідношення жирів, білків і вуглеводів у раціоні вихованця. Для забезпечення необхідної кількості білка, потрібно додати до схеми харчування представника цієї породи сире м’ясо пісних сортів. Також можна годувати вихованця овочевими супами на м’ясному бульйоні, молочними кашами, зрідка — вареними овочами.