Крашська Вівчарка

Крашська вівчарка має шалену енергійність, відданість своєму господареві. Вона смілива, відважна, їй не властиво кусатися. У неї немає неконтрольованої агресії та злості. Зовнішній вигляд дуже строгий і серйозний, що робить їх прекрасними охоронцями й захисниками будинку. Однак, їхній характер дуже грайливий і добрий, вони люблять багато часу проводити з дітьми.

Фото породи

Історія походження

Існує версія, що ці вівчарки родом зі Словенії, а саме — з місцевості поблизу Крашського гірського масиву. У той час представників породи називали іллерійськими вівчарками.

У 1689 році вперше згадали крашську вівчарку в літературі. Породу описував барон Янез Вайкарт Вальвасор в книзі «Слава герцогства Корнуолл».

Офіційно породу визнала FCI (Міжнародна кінологічна федерація) в 1939 році. Незабаром стандарт був доповнений і змінений. Тоді іллерійською вівчаркою називали собаку з Крашського гірського масиву і вівчарку з Сарпланських гір. Тому було прийнято рішення переназвати цих собак. Так з’явилася крашська вівчарка і шарпланинська вівчарка.

Зовнішній вигляд

Крашська вівчарка має мускулисте тіло, міцні кістки, сильні м’язи й досить великі габарити, що справляє враження сильної собаки. Шерсть у собак довга (не менше 10 см), пишна, будь-якого забарвлення, крім суцільного чорного і суцільного коричневого. Шерсть густа, є пухнаста грива на шиї, що робить її широкою і значно коротшою, ніж вона є. Є щільний підшерсток.

На голові, вухах і передніх частинах кінцівок шерсть коротша, ніж на тілі. На верхній частині шиї утворена грива. На тильних сторонах кінцівок є густа і дуже довга пухнаста шерсть. На морді утворена чорна маска. Зазвичай хвіст і вуха висячі. Висота самців зазвичай 57-63 см, самок 54-60 см. Вага у самців 30-42 кг, у самок 25-37 кг.

Характер

Крашська вівчарка має шалену енергійність, відданість своєму господареві. Вона смілива, відважна, їй не властиво кусатися. У неї немає неконтрольованої агресії та злості.

Зовнішній вигляд дуже строгий і серйозний, що робить їх прекрасними охоронцями й захисниками будинку. Однак, їхній характер дуже грайливий і добрий, вони люблять багато часу проводити з дітьми.

Дуже віддані своєму господареві, але не люблять підкорятися. Їх важко виховувати, адже в них закладена незалежність і індивідуальність у прийнятті рішень.

Чудові компаньйони для своїх господарів, складуть компанію при будь-яких активностях. Вівчарка добре ставиться до тварин, з якими виросла разом і завжди буде їх захищати. У зрілому віці крашська вівчарка не любить багато бігати й бавитися, для неї краще буде лежати в затишному місці.

Догляд

Крашська вівчарка не є дуже активною, проте її великі розміри потребують багато простору. Кращим місцем для проживання для неї буде подвір’я приватного будинку. При цьому раз на тиждень рекомендують їздити або ходити разом на природу, в ліс, в парк, змінювати місце перебування. Не можна тримати на ланцюгу або в будці. Це може породити зайву агресію і недовіру до господаря. Найкраще — обладнати вольєр і регулярно випускати на двір для розминки м’язів.

Регулярно потрібно розчісувати шерсть, бажано гребінцем з рідкими зубцями. У період линяння процедуру варто проводити через день. Купати не рекомендують часто. Достатньо одного разу на три місяці.

Потрібно перевіряти шерсть після прогулянок, адже вона дуже довга, може заплутуватися, і туди може потрапляти листя або інші предмети. Також потрібно тримати в чистоті вуха, очі крашської вівчарки та регулярно підстригати їй кігті.

Дресирування

Через свій самовпевнений і незалежний характер, крашська вівчарка нелегко піддається тренуванню. Найкраще звернутися до професіонала, який навчить собаку не тільки азам дресирування, а й пройде курс захисно-караульної служби.

Вже починаючи з двох місяців потрібно вчити собаку простих команд і знайомити з іншими собаками. Можна гуляти разом в парку або на вулиці й контролювати ставлення крашської вівчарки до інших тварин. Рання соціалізація — запорука успішного тренування в майбутньому. У них високий рівень інтелекту, вони легко запам’ятовують команди, проте не будуть ніколи виконувати те, що вважають безглуздим.

Поширені захворювання

Походження собак позитивно впливає на стан їхнього здоров’я. Вони без проблем можуть переносити низькі гірські температури та суворий клімат. У них сильне здоров’я і немає схильності до генетичних хвороб. Але їм властиво мати алергії й також, через погане харчування, здуття шлунка.

Харчування

Основою раціону має бути м’ясо, крупи (бажано гречка і рис), не забувати про вітаміни — фрукти та овочі. Не можна годувати кістками, солодощами, жирним і копченим, випічкою. Риба має бути очищена від кісток.