Ісландський Собака

Ісландський собака — порода, яка обожнює людей, як таких, для них важливим є постійний контакт з людиною. Відкрита, допитлива та максимально доброзичлива, енергія б’є через край. На півночі її цінували за витривалість та кмітливість. Не схильна до агресії, але чітко контролює свою територію, здатна прогнати недоброзичливих людей лише своїм дзвінким голосом.

Фото породи

Історія походження

Ісландський собака — порода, яка з’явилася в північній країні з суворим кліматом тисячі років тому разом з вікінгами. Ізольованість від світу допомогла зберегти породу в незмінному вигляді довгі роки. Ісландська вівчарка дуже шанована та улюблена у себе на батьківщині, оголошена частиною культурної спадщини та національним символом Ісландії. Це невеликі пастуші собаки, яких використовували для випасу овець.

Зовнішній вигляд

Ісландська вівчарка — володарка невеликої м’язистої статури. Морда витягнута, очі невеликі, вуха стоячі, хвіст «бубликом» — це візитна картка всіх представників шпіцеподібних порід. Корпус витягнутої форми, максимальний ріст — 46 см, а вага ледве сягає 15 кг. Шерсть густа, тепла, на грудях формує білий комір. Найчастіше зустрічаються представники породи з рудим забарвленням. Сірі, коричневі та триколірні (чорний з білим і рудим) зустрічаються набагато рідше.

Характер

Ісландський собака — порода, яка обожнює людей, як таких, для них важливим є постійний контакт з людиною. Відкрита, допитлива та максимально доброзичлива, енергія б’є через край. На півночі її цінували за витривалість та кмітливість. Не схильна до агресії, але чітко контролює свою територію, здатна прогнати недоброзичливих людей лише своїм дзвінким голосом.

Прихильна до інших собак і тварин, з роллю няні для маленьких дітей порається на ура. Відчуває особливу нелюбов до птахів, бережіть папуг! Вроджена приязність заважає ісландській собаці стати безжальним охоронцем.

Догляд

Ісландських собак у квартирі не тримають, не дивлячись на невеликі розміри, їм потрібен простір для задоволення своїх пастуших інстинктів. Собака любить «поговорити», вам і вашим сусідам це навряд чи припаде до душі.

Для нормального функціонування можуть їсти дуже маленькі порції, але рибу можуть вживати у величезних кількостях. Фізичні вправи на прогулянці обов’язкові. Щотижня розчісувати шерсть ісландської вівчарки слід щіткою, підстригати їй кігті та чистити зуби. Після прогулянок перевіряти вуха та шерсть на наявність клопів і кліщів. Вони можуть заразити вихованця різноманітними інфекціями. Категорично не переносять самотність і перебування на ланцюгу.

Дресирування

Ісландських вівчарок навчати не складно, адже вони буквально на льоту схоплюють інформацію та із задоволенням займаються з улюбленим господарем. Важливо зацікавити вихованця, знайти до нього підхід і запропонувати гідну винагороду.

Ісландський собака добре дресирується завдяки високому рівню як загального, так і соціального інтелекту. Але для них, так само як для інших собак, важлива рання соціалізація та правильний підхід до дресирування. Оскільки ці собаки дорослішають повільно, то краще, щоб тренування проходили в ігровій формі. І, звичайно, з ними не можна допускати грубого поводження, оскільки будь-яку несправедливість ці собаки переносять дуже болісно. Вірний метод їх дресирування — більше смачненького та похвали!

Поширені захворювання

Ісландський собака — володар міцного здоров’я та хорошої спадковості. Рідко можуть спостерігатися дисплазія кульшового та колінного суглобів, вивих колінної чашечки. Щоб уберегти вихованця від поширених інфекцій, необхідно провести вакцинацію. У густій шерсті часто селяться блохи, обробіть вихованця від паразитів з початком теплого сезону. Здатний прожити довге життя, від 12 до 14 років.

Харчування

Харчова залежність в ісландських собак відсутня, вони не схильні до обжерливості. Купуючи вихованцеві натуральний корм преміум класу, ви навряд чи збіднієте. Якщо віддаєте перевагу годувати субпродуктами, то пам’ятайте, що основою раціону має бути м’ясо нежирних сортів. Також ісландські собаки дуже люблять рибу — тільки її варто давати у вареному вигляді та без великих кісток. У харчування повинні входити крупи у вигляді каш на овочевому бульйоні та самі овочі. Дуже корисні кисломолочні продукти — нежирний сир і кефір. Собакам не можна давати солодке, солоне, гостре, копченості, свинину та курячі кістки.