Ірландський Тер’єр

Собаки можуть мати часто різкі перепади настрою, але все ж більшу частину часу вони веселі й енергійні. Дуже прив’язуються до свого господаря і багато часу проводять з ним. Попри те, що це не бійцівський собака і не має вродженої агресивності, він завжди готовий постояти за свою територію і сім’ю. З великим запалом ірландський тер’єр береться за будь-яку роботу.

Фото породи

Історія походження

Походження породи датується серединою XIX століття. Предок ірландського тер’єра — чорно-підпалий жорсткошерстий тер’єр, який використовувався для полювання на щурів в Англії. Починаючи з 1875 року, порода бере участь у виставках собак. Через 5 років порода стає офіційно визнаною.

Важливо відзначити, що давні предки мали трохи іншу статуру, не були такими спортивними, як сучасні собаки. Під час Другої світової війни ірландського тер’єра активно використовували як зв’язкового. Вони були дуже врівноважені, спокійні й допомагали при пошуках мін.

Після війни кількість ірландських тер’єрів різко зменшилася. Цінителі собак намагалися повернути інтерес до породи та організовували персональні виставки для ірландського тер’єра. Зараз порода широко популярна в усьому світі та є справжньою гордістю ірландців.

Зовнішній вигляд

Ірландський тер’єр має середній розмір і атлетичну статуру. Висота собаки може досягати 46 см, вага — до 20 кг.

У собаки довгі ноги, міцна спина і добре розвинена мускулистість. Унікальна шерсть ірландського тер’єра захищає собаку від різних пошкоджень, подряпин і холоду. Також вона має брудо відштовхувальні функції й не пропускає воду.

Мочка носа завжди має чорний колір, очі маленькі й також темні. Вуха маленькі, трикутної форми, трохи звисають до вилиць. Шия високо і гордо поставлена, довга. Задні кінцівки дуже сильні та потужні.

Хвіст зазвичай не купірують, він посаджений високо, трохи піднятий, але не перевищує лінію спини. Шерсть може мати руде, золотисте, пшеничне забарвлення.

Характер

Собаки можуть мати часто різкі перепади настрою, але все ж більшу частину часу вони веселі й енергійні. Дуже прив’язуються до свого господаря і багато часу проводять з ним. Попри те, що це не бійцівський собака і не має вродженої агресивності, він завжди готовий постояти за свою територію і сім’ю. З великим запалом ірландський тер’єр береться за будь-яку роботу.

Вони можуть брати участь в різних змаганнях, оскільки мають конкурентні якості. Добре ставляться до дітей, люблять з ними бавитися. Але кішок часто сприймають як мету знищення, тому з раннього віку важливо привчати собаку до правильної поведінки з іншими тваринами.

Догляд

Пшеничний тер’єр легко може проживати у квартирі або заміському будинку. Але варто пам’ятати про часті та активні прогулянки. Не можна тримати собаку на ланцюгу або в будці.

Приблизно двічі на рік рекомендують робити собаці стрижку і тримінг. Регулярно розчісувати шерсть і очищати її від ковтунів. Після прогулянок можна протирати лапи вологим рушником. Влітку ірландський тер’єр може купатися в озері або в річці. Можна обладнати невеликий басейн на території.

Купати часто не рекомендують. Досить кількох разів на рік, при цьому важливо пам’ятати про спеціальний шампунь для жорсткошерстних собак.

Вуха та очі досить раз на тиждень протирати м’якою ганчіркою або ватним диском. Зуби ірландського тер’єра повинні завжди бути білосніжними, тому важливо раз в тиждень їх чистити щіткою або насадкою на палець.

Дресирування

Основний момент при навчанні собаки — викликати інтерес до нової діяльності. Зазвичай цих собак вчать різним спортивним іграм, наприклад аджиліти або дог-фрізбі.

У перші місяці вихованець дуже допитливий і може легко засвоїти багато інформації. Якраз в цей період і рекомендують почати навчання. Спочатку найкраще багато часу приділити соціалізації цуценя. Багато гуляйте на вулиці, знайомте тер’єра з іншими тваринами й людьми.

Поширені захворювання

Найпоширеніші захворювання ірландського тер’єра:

• дисплазія кульшового суглоба;
• гіпотиреоз;
• хвороба Віллебранда-Діана.

Також останнім часом почали помічати в собаки гіперкератоз подушечок лап. При виборі собаки важливо ретельно дізнаватися про його родовід.

Харчування

Рекомендують годувати натуральною їжею. Для цього важливо скласти раціон і його урізноманітнити. Важливу частину раціону має становити м’ясо, субпродукти, фрукти, овочі. Якщо даєте вихованцеві рибу, перед тим її потрібно очистити від кісток. Додатково можна давати вітаміни.