Ганноверський Слідовий Гончак

Спокійний і слухняний в ролі домашнього вихованця, нестримний під час переслідування здобичі. Усередині ганноверського гончака, як і в інших порід групи гончих, уживаються два різні характери — флегматичний та сангвінічний. З одного боку, тихий і лагідний, з іншого — енергійний зі швидкою самостійною реакцією на будь-які непередбачені обставини.

Фото породи

Історія походження

Ганноверський слідовий гончак — порода мисливських собак, вважається однією з найдавніших європейських гончаків. Предками цієї породи вважаються собаки кельтів, які ведуть свій початок ще з V століття нашої ери. Германські племена активно використовували аборигенних собак у полюванні. З того часу порода зазнала значних змін. Ключовою подією став винахід вогнепальної зброї. У XIX столітті після схрещування харцхаунда і німецького гончака, в Ганновері вперше була представлена ​​поліпшена версія ганноверських гончаків.

Головне призначення — це полювання по кров’яному сліду та вистежування великої дичини. Перед початком полювання зграю гончаків випускали для розплутування слідів здобичі. Сьогодні ганноверських гончих використовують для роботи по сліду та дуже цінують за чудово розвинений нюх, який ніколи не підводить представників цієї породи. Перший клуб шанувальників породи відкрили в Німеччині в 1894 році.

Зовнішній вигляд

Ганноверському слідовому гончаку властива характерна зовнішність: подовжений присадкуватий корпус, прямі кінцівки та висячі вушка, що щільно прилягають до голови. Собака середнього зросту, при цьому досить потужний, вагою до 45 кг. Округла та широка грудна клітка, має більш об’ємну статуру, ніж інші гончаки. Довга спина з добре помітною холкою переходить у широку поперек і довгий хвіст з невеликим підвісом. У нього добре розвинені надбрівні дуги та виразний перехід від чола до морди, яка звисає складкою з нижньої щелепи. Коротка гладка шерсть подовжується в області живота і на задній поверхні стегон. Забарвлення може бути червоно-рудим різних відтінків з чорним нальотом на кінцях волосся і маскою на морді.

Характер

Спокійний і слухняний в ролі домашнього вихованця, нестримний під час переслідування здобичі. Усередині ганноверського гончака, як і в інших порід групи гончих, уживаються два різні характери — флегматичний та сангвінічний. З одного боку, тихий і лагідний, з іншого — енергійний зі швидкою самостійною реакцією на будь-які непередбачені обставини. Безмежно любить господаря, відданий йому та його родині, обожнює увагу, просить приголубити себе при першому зручному випадку. Добре порозуміється з дітьми, поводиться з ними м’яко та терпляче.

Відмінний і безпомилковий нюх дозволяє собаці проявити себе не тільки як мисливця, а й сторожа. При зустрічі з незнайомими людьми поводиться холодно і насторожено, проявляючи таким чином свою недовіру до людини. Також може бути небезпечною для інших тварин, в пориві мисливських інстинктів може люто накинутися на бідолаху.

Догляд

Виснажливий біг — перше, до чого прагне Ганноверський слідовий гончак. На жаль, у місті забезпечити вільний вигул або постійний доступ до вулиці, досить проблематично. Ви повинні бути готові до багатогодинних тренувань на свіжому повітрі. Якщо займаєтесь бігом або полюванням, тоді такий собака точно для вас! Шерсть ретельного догляду не потребує, досить пару разів на тиждень протирати рушником або, у крайньому разі, вологою рукою.

Дресирування

Мисливського собаку потрібно заводити впевненій у собі людині. Ганноверський слідовий гончак має незалежний характер, для продуктивного дресирування потрібна тверда рука господаря і послідовність. На вигляд тихий та спокійний, гончак може дати вам на горіхи. Незалежно від того, з якою метою купували тварину, для полювання або як домашнього вихованця, відкритий великий простір і достатній рівень навантажень ви йому надати просто зобов’язані.

Поширені захворювання

Ганноверський слідовий гончак може похвалитися міцним від природи здоров’ям, що обумовлює їх фізичну витривалість. Великі широкі вуха, що прямо звисають вздовж голови, вказують на можливі проблеми зі слуховим каналом. Недостатня вентиляція сприяє виникненню запальних процесів і їх хронічного протікання. Щоб запобігти інфікуванню, слід ретельно дбати про чистоту вушної раковини — її обережно протирають вологою ганчіркою. З появою почервоніння або неприємного запаху з вушного каналу — слід негайно звернутися за ветеринарної допомогою.

До найбільш поширених хвороб ганноверського гончака відносять:

• дисплазія тазостегнового суглоба;
• рак;
• врослі кігті;
• хронічні вушні інфекції;
• чутливість до анестезії;
• ожиріння;
• шлункове скручування.

Харчування

Ганноверський слідовий гончак — вихованець досить масивний, для вигодовування такого собаки знадобиться близько півкілограма м’яса щодня. Його пропонують гончаку в сирому вигляді, порізане шматочками. З овочів і круп готують супи та каші, вітамінно-мінеральний склад яких збагачують шляхом додавання кісткового борошна чи звичайної кухонної солі. Рекомендується використовувати в харчуванні собак з такою вагою дві краплі полівітамінів. Корисними для гончих порід вважають також субпродукти — курячі голови, шиї та рубці.