Ештрельська Вівчарка

Собака врівноважений, схильний самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність. З дитинства треба привчати ештрельську вівчарку до того, що головний в домі господар. Адже собаки мають лідерські якості й можуть проявляти впертість і непослух. Вони сміливі, самовпевнені, мають високий рівень інтелекту. Ештрельська вівчарка любить багато бавитися і має спортивний азарт.

Фото породи

Історія походження

Порода вважається однією з найдавніших на Піренейському півострові. Вчені припускають, що далекі предки ештрельської вівчарки з’явилися на півострові в часи процвітання Римської імперії.

Спочатку використовувалися як охоронці дому, захисники людей, а також перевозили вантаж. Впродовж тривалого часу собаки використовувалися тільки в селах, де вони проживали біля домівок і ніхто майже нічого про них не знав. Але з появою нових технологій, з’явилось зацікавлення породою і з XX століття кінологи змогли вивести собак нового забарвлення. Так, в 1934 році прийняли офіційний стандарт. За межами своєї країни, ештрельські вівчарки маловідомі.

Зовнішній вигляд

Ештрельська вівчарка сильна, міцної статури, має великі габарити, чим викликає в людей страх і повагу. Є собаки двох видів — короткошерсті (їх залишилось дуже мало), довгошерсті.

У собак прямокутний корпус, міцні й довгі лапи. Вуха раніше купірували, але тепер це робити не прийнято. Шерсть на голові та лапах трохи коротша, ніж на всьому тілі. На шиї утворена грива. На лапах — вичіски.

Ріст у самців може бути приблизно 65-73 +2 см, у самок 62-69 +2 см. Також самці мають більшу вагу, ніж самки: самці 45-60 кг, самки 35-45 кг.

Очі середнього розміру, мигдалеподібні. Шерсть собаки жорстка, може бути трохи хвиляста. На спині, на грудях і на хвості шерсть довша, ніж на всьому тілі. У деяких собак є світлий підшерсток і густа грива навколо шиї.

Характер

Собака врівноважений, схильний самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність. З дитинства треба привчати ештрельську вівчарку до того, що головний в домі господар. Адже собаки мають лідерські якості й можуть проявляти впертість і непослух.

Вони сміливі, самовпевнені, мають високий рівень інтелекту. Ештрельська вівчарка любить багато бавитися і має спортивний азарт. Тому з нею ви легко можете брати участь в різних змаганнях.

У них чудова миттєва реакція і вони можуть за секунду з лежачого положення кинутися в бій. Недовірливі до незнайомців і з раннього дитинства потрібно проводити соціалізацію, багато гуляти на вулиці, де є люди. Не бажано заводити цю собаку тим, хто хоче здобути друга. Адже в першу чергу ештрельська вівчарка — робоча порода і потребує багато фізичного навантаження.

Догляд

Собаки невибагливі, але їхня довга шерсть вимагає багато уваги. Розчісувати шерсть потрібно раз на тиждень, якщо процес линяння — процедуру повторювати через день. Купати рекомендують не частіше, ніж тричі на рік. При цьому використовувати спеціальний шампунь.

Раз на тиждень треба оглядати на чистоту вуха, очі та зуби. Очі можна промивати чайною заваркою. Вуха делікатно очищати вологою серветкою або ватним диском. Це допоможе уникнути появи інфекції.

Спеціальні деонтологічні ласощі допомагають очищати зуби й ротову порожнину від забруднень. Зазвичай кігті спилюються самостійно, але якщо цього не відбувається, то тоді потрібно акуратно їх підстригати.

Дресирування

Навчати та виховувати ештрельскую вівчарку складно. Адже собака впертий і самостійний. Він не потребує дозволу господаря для того, щоб вступити в бійку за територію.

З раннього віку потрібно гуляти з собакою там, де є інші люди й тварини та привчати вівчарку до правильної поведінки. Якщо вона поводиться добре, слухається, то її можна похвалити, заохотити ласощами.

Завдяки своїй прихильності та любові до господаря, ештрельська вівчарка завжди буде намагатися догодити йому. Але тільки тоді, коли господар буде для неї справжнім авторитетом.

Поширені захворювання

Ештрельська вівчарка рідко хворіє, має сильний імунітет. Завдяки своїй шерсті вона спокійно переносить погані погодні умови.

Але у вихованця може розвиватися дисплазія тазостегнового суглоба. Тому важливо уважно стежити за фізичними навантаженнями цуценят.

Харчування

Рекомендують годувати натуральною їжею. У раціоні завжди має бути м’ясо, також не забувайте про крупи, фрукти, овочі. Можна давати сир, яйця. Раз на тиждень можна давати рибу, але перед тим її потрібно ретельно очистити від кісток.