Історія походження
Вважається, що порода виникла від валлійського спанієля і належить до групи наземних. У XVIII столітті вельш-спрінгер були найпопулярнішими мисливськими собаками в британських аристократичних колах. У наступному столітті першість захопили англійські спрингери. Пізніше валлійська порода повернула собі лідерство.
У 1902 році вельш-спрінгер спанієль був офіційно визнаний Британським клубом собаківників. Під час Першої світової війни популяція спрінгерів сильно постраждала. У 20-х роках XX століття любителі почали активно відновлювати породу. Визнання Міжнародної кінологічної федерації собака отримав в 1954 році.
Зовнішній вигляд: зріст, вага, шерсть, забарвлення
Вельш-спрінгер спаніель — міцний, пропорційний собака середнього розміру. Спина вихованця м’язиста, поперек опуклий. Груди глибокі, ребра вигнуті. Шия довга, суха. Голова пропорційна тілу, лоб опуклий. Морда пряма, квадратна. Очі темно-коричневі, невеликі. Вуха довгі, висячі, щільно прилягають до вилиць.
Кінцівки спанієля прямі, міцні та м’язисті. Хвіст собака тримає низько. На ньому росте густе пряме волосся. Шерсть довга, пружна і шовковиста. Кучерява шерсть вважається великим недоліком. Забарвлення яскраво-рудий з білим.
Характер
Вельш-спрінгер — енергійний і веселий собака з прекрасним характером. Вихованці цієї породи дуже віддані господареві та його сім’ї. Вони дуже доброзичливі та товариські. З іншими тваринами ладнають добре. Винятком є птахи, на яких собака може реагувати як на дичину.
До дітей спрингери особливо прихильні. Вважають їх своїми друзями та люблять грати з ними. До незнайомців чотирилапі ставляться байдуже або насторожено, але особливою агресії не проявляють. В принципі можуть використовуватися в ролі сторожових собак.
Догляд
Утримувати спанієля у квартирі — не найкраща ідея. Це рухливий та енергійний собака, який потребує багато фізичної активності. Найкраще вихованцеві буде в заміському будинку з великою територією. У будь-якому випадку собакою потрібно займатися, багато гуляти на свіжому повітрі.
Шерсть у вельш-спрінгера довга, тому потребує деякого догляду. Вичісуйте її спеціальною щіткою не менше двох разів на тиждень. Купайте пса лише при необхідності. Не забувайте оглядати та чистити висячі вуха вихованця, щоб запобігти інфекції.
Дресирування
В цілому вельш-спрінгер спанієль непогано піддається дресируванню. Це слухняний і відданий собака, для якого важлива рання соціалізація. Іноді вихованець може упертися. У таких випадках проявіть терпіння і витримку, а також перегляньте методи навчання. Кричати й карати собаку силою не рекомендується. Він ще більше замкнеться в собі та стане наляканим.
Тренування повинні бути ненудними та різноманітними. Можна вибрати ігровий формат, щоб собаці легше було сприймати команди. Вельш-спрінгери полюбляють полювання, альтернативою також будуть такі види спорту як обідієнс, аджиліті, флайбол.
Поширені захворювання
Уельський спрінгер-спаніель володіє відносно міцним здоровим. Спадкових захворювань не має, хоча схильний до деяких недуг, таким як:
- дисплазія кульшового суглоба;
- хвороба фон Віллебранда;
- ентропіон;
- епілепсія;
- інфекційні захворювання очей і вух.
Хоча б раз на рік відводьте вихованця до ветеринара, робіть потрібні щеплення. Щоб уникнути інфекцій, очищайте очі собаки щодня, вуха — три рази на тиждень.
Харчування
Рухливий спанієль вимагає збалансованого харчування. Підійдуть як сухі корми преміумкласу, так і натуральна їжа. Якщо вибираєте другий варіант, ретельно стежте за раціоном вихованця. Його основу має становити нежирне сире м’ясо, краще за все яловичина. Овочі та кисломолочні продукти також підійдуть.
Іноді давайте собаці рибу, а ось з кашами будьте обережнішими, щоб не порушити мікрофлору кишківника. Ніколи не слід годувати улюбленця солодким, солоним, копченим, жирним м’ясом, курячими кістками.
