Історія походження
Походження цих собак дуже давнє. Вважається, що вони з’явилися в Уругваї після того, як іспанські та колумбійські колонізатори покинули країну. Вважається також, що ці собаки прибули на землі разом з воїнами Хуана Діас де Соліса, іспанського мореплавця. Там загін воїнів загинув у сутичці з місцевими племенами, а собаки залишилися на землях, схрещувалися з місцевими собаками та адаптувалися до умов.
Незабаром собак стало так багато, що вони стали становити небезпеку для дітей, інших тварин і для домашньої худоби. Так був прийнятий закон владою про те, що на цих собак можна полювати й за кожного вбитого була винагорода.
Багато собак було знищено, але більша частина збереглася на фермах, де їх почали використовувати як помічників в господарстві, на полюванні та для захисту території.
Вперше собаки взяли участь у виставці в 1989 році, офіційно визнали породу у 2006 році. Зараз уругвайський симаррон дуже популярний у себе на батьківщині й майже не зустрічається в країнах Європи та Америки.
Зовнішній вигляд: зріст, вага, шерсть, забарвлення
У собаки міцна статура, добре розвинена мускулистість, сильні м’язи й прекрасний бойовий дух. Вони вважаються бездоганними захисниками та сторожами.
Висота самців становить приблизно 58-61 см, самок — 55-58 см. Допускаються невеликі відхилення від норми. Вага у собак може досягати 45 кг.
Вуха собаки зазвичай дуже коротко купірують. Шерсть коротка, дуже гладка, щільно прилягає, є підшерсток. Забарвлення може бути тигровим, коричневим. На морді може бути утворена чорна маска.
Риси обличчя у собаки дуже добре відзначені. Очі повинні бути темні й чим темніші — тим краще. На лапах, на грудях, животі допускаються невеликі білі плями.
Характер
Уругвайський симаррон досить впертий, самостійний і незалежний. З ними нелегко знайти спільну мову і змусити слухатися. Недосвідченим собаківникам буває дуже важко приборкати та приручити представників цієї породи. Для цього потрібно мати не менш сильний характер, ніж у симаррона.
Вони дуже активні, люблять бавитися, бігати й проводити активно час. У них багато енергії, які потрібно спрямувати в правильному напрямі — можна організувати змагання, в собак прекрасно розвинений конкурентний дух.
Віддані своєму господареві, якщо відчувають його сильний і вольовий характер. Симаррони завжди готові захищати довірену їм територію, людину або господарство.
Догляд
Уругвайський симаррон може без проблем жити у квартирі, але потрібно враховувати його постійну активність. З ним треба буде мінімум дві години на день гуляти й робити вправи.
Прекрасно буде житися їм і в приватному будинку, де вони охоче будуть захищати територію, багато бігати та бавитися. Вони також чудові мисливці, і зі задоволенням будуть ловити великих птахів і інших звірів.
Шерсть не потребує багато догляду, адже вона коротка і майже не линяє. Регулярно потрібно розчісувати її спеціальною щіткою і протирати після прогулянок. Під час прогулянки обов’язково потрібно використовувати повідець, оскільки через свій інстинкт він може проявляти агресію до кішок і інших малих тварин.
Дресирування
Для того, щоб виховати й навчити уругвайського симаррона, потрібно бути для нього лідером і справжнім авторитетом. Якщо собака відчуває себе сильнішим за господаря, то тренування може не принести позитивного результату.
З раннього віку дуже важливо привчати цуценя до шуму, до інших людей, тварин. Собака має хорошу пам’ять і інтелект, тому при правильному навчанні може не проявляти зайву агресію.
Поширені захворювання
Немає точних фактів про стан здоров’я уругвайського симаррона, але вважається що у них чудове здоров’я і немає схильності до генетичних захворювань. Якщо правильно піклуватися про вихованця і час від часу перевіряти стан здоров’я у лікаря, то він може дожити й до 15 років.
Харчування
Раціон харчування на 50% повинен складатися з м’яса. Інша половина харчування це сезонні фрукти, овочі, крупи, субпродукти. Рекомендують під час росту давати багато сиру та продуктів, в яких є кальцій.
