Тибетський Мастиф

Ці собаки справжні нічні мисливці, вони майже весь день сплять, а вночі віддано охороняють дім. Вихованці вважаються чудовими захисниками та сторожами. Мастиф тибетський врівноважений, впевнений в собі, має хорошу пам’ять і чудові навички для захисту. Він хоче, щоб до нього ставилися як до члена сім’ї, поважали й любили.

Фото породи

Історія походження

Походження тибетського мастифа дуже давнє. Представники породи жили в тибетських монастирях, допомагали людям, які проживали в Гімалайських горах. Перші згадки про собаку були зроблені ще в античні часи. Сам Арістотель описував силу і красу тибетського мастифа.

Багато відомих кінологів вивчали та досліджували цю чудову породу. Є теорія, яка полягає в тому, що саме тибетський мастиф — родоначальник всіх порід молосів.

Вперше в Європі тибетський мастиф з’явився в 1847 році, як подарунок від віце-короля Індії для королеви Вікторії. В 1931 році було створено Асоціацію тибетських порід собак. В тому ж році для тибетського мастифа вчені офіційно сформулювали перший стандарт породи.

Зараз у світі мастиф тибетський є не дуже популярним собакою, його нечасто заводять люди для сім’ї. Частіше тибетські мастифи мешкають в притулках.

Зовнішній вигляд

Тибетський мастиф — дуже великий і сильний пес. Але навіть попри свої дуже великі розміри, він все одно виглядає дуже гармонійно. У собак є статевий диморфізм: самці вищі й сильніші, ніж самки. Зріст самця буває від 66 см, мінімальна висота у самок — 61 см. Вага тіла самця може бути від 45 до 73 кг, вага самок — від 34 до 55 кг.

Голова у мастифа дуже міцна і важка, морда широка. Якщо собака чимось стурбований, вуха підіймаються, але у звичайному положенні тільки трішки спадають вперед. На шиї утворена грива, яка більше помітна у самців, а не у самок.

Шерсть собаки пряма і жорстка, є густий і щільно прилеглий підшерсток. На кінцівках є вичіски. Забарвлення може бути чорне, чорне з підпалинами, буро-коричневе, сіре і золотисте.

Характер

Ці собаки справжні нічні мисливці, вони майже весь день сплять, а вночі віддано охороняють дім. Вихованці вважаються чудовими захисниками та сторожами.

Мастиф тибетський врівноважений, впевнений в собі, має хорошу пам’ять і чудові навички для захисту. Він хоче, щоб до нього ставилися як до члена сім’ї, поважали й любили.

Представники породи не мають надмірної агресії й злості, вони поводяться благородно і вишукано. Їм не притаманно гавкати без причини та конфліктувати з іншими собаками.

У них добре розвинена інтуїція, вони легко відчувають настрій господаря. З іншими тваринами в домі живуть дружно і сприймають їх як членів свого стада. Варто потурбуватися про те, щоб тибетський мастиф не скучав, тому що тоді він може почати шкодити в домі й гризти речі побуту.

Догляд

Для проживання найкраще підходить вольєр з можливістю виходу у двір. Шерсть тибетського мастифа добре переносить будь-які погодні умови й тому навіть в лютий мороз він без проблем може залишатися у вольєрі.

Двічі на тиждень потрібно розчісувати шерсть вихованця, очищати від відмерлих волосків. Регулярно треба перевіряти очі, вуха і зуби на наявність забруднень. Приблизно раз на місяць треба підстригати кігті. Заборонено підстригати шерсть тибетського мастифа — це може негативно вплинути на його здоров’я.

Дресирування

В тибетського мастифа сильний характер. Він незалежний, схильний самостійно приймати всі рішення в житті. Йому важко дається послух і старанність під час тренувань. Тому краще буде звернутися за допомогою до професіоналів.

Найважливіше в тренуваннях — побудувати стосунки з господарем так, щоб собака повністю йому довіряв і бачив в ньому лідера. Тибетський мастиф не підійде для людей, які ще не мали досвіду виховувати собаку.

Для повноцінного навчання може знадобитися близько двох років. Тому важливо зберігати терпеливість і не припиняти тренувань навіть тоді, коли собака не проявляє ентузіазму.

Поширені захворювання

Тибетський мастиф має міцне здоров’я і сильний імунітет. У них чудова витривалість і їм майже не властиво мати генетичних хвороб.

Однак, потрібно ретельно слідкувати за станом вух, адже в них можливі вушні інфекції. Також є випадки зниження функцій щитоподібної залози, дисплазії тазостегнового суглоба, остеохондрозу.

Харчування

Під час росту собаці потрібно додати в раціон багато кальцію для укріплення кісток і суглобів. Годувати дорослого вихованця можна як сухим кормом, так і натуральною їжею. Не можна давати собаці рибу, гостре, солоне, жирне, солодке, копчене, горіхи та сирі яйця.