Історія походження
Походження та формування породи стабіхун простежити досить складно. Відомо, що порода походить від дрентського собаки, німецьких лягавих та французьких спанієлів. Батьківщиною стабіхуна вважається провінція Нідерландів — Фрісландія. У середині XIX століття стабіхунів зазвичай тримали як фермерських собак.
Спочатку вони були корисні в охороні ферм, винищуванні гризунів, допомагали на пасовищах. Потім використовувалися для полювання на дрібну дичину. Назва породи має цікаву історію. Слово “stabyhoun” — це синтез англійського виразу “stand by”, яке голландці переробили на свій лад. У підсумку й вийшла назва для породи, що в перекладі означає “чекай” або “перебувай поруч зі мною”.
За часів Другої світової війни стабіхуни були на межі зникнення. Попри всі складності того часу, у 1942 році стабейхаун був визнаний національним надбанням країни та отримав перший стандарт. У 1947 році любителі породи організували Голландську асоціацію порід стабіхунів і веттерхунів. Тоді всі зусилля було покладено на те, щоб відновити популяцію породи. Найчастіше стабіхуна можна зустріти на своїй батьківщині. З недавнього часу породу використовують не тільки як мисливця, але і як компаньйона. З 2012 року порода досить популярна у Великобританії, Данії, Норвегії та Фінляндії.
Зовнішній вигляд: зріст, вага, шерсть, забарвлення
Стабейхаун — це дуже гармонійно складений мисливський собака. Корпус розтягнутого формату з округленими ребрами. Голова довга й досить вузька. Череп куполоподібної форми. Перехід від чола до морди плавний. Морда довга та близько до мочки носа звужується. Очі овальної форми з ласкавим поглядом. Колір очей найчастіше світло-коричневий або бурштиновий (занадто виражений жовтий колір вважається відхиленням).
Вуха поставлені низько, висячі, середнього розміру. Шия трохи вигнута. Живіт помірно підтягнутий. Сильна пряма спина. Міцні та м’язисті кінцівки. Хвіст посаджений низько, довгий і пухнастий. Шерсть середньої довжини, густа й гладка на дотик. Шерсть стабейхауна може також кучерявитися. Допустимі забарвлення: чорно-крапчасте або коричнево-крапчасте. Існує ще рудо-білий варіант забарвлення, однак він зустрічається у представників породи рідко.
Характер
Початковим призначенням стабіхуна була допомога господареві не тільки на полюванні. Мисливський і сторожовий інстинкт у породи добре розвинений. Стабіхун любить полювати — це стовідсотково його стихія, в якій йому немає рівних. Через своє недовірливе ставлення до незнайомців стабейхаун відмінно підійде як захисник вашої сім’ї. Дуже сильно прив’язаний до господаря. Навіть якщо ви спустите стабейхауна з повідця — він нікуди не відійде без відповідної команди.
Стабіхун доброзичливий та відмінно ладнає з дітьми. До інших тварин ставлення спокійне, крім дрібних гризунів. Добре почуватимуться як у квартирі (за умови тривалих прогулянок), так і в просторому будинку. Не сумнівайтеся, що стабейхаун точно стане для вас справжнім і вірним чотирилапим другом.
Догляд
Догляд за стабейхауном не принесе ніяких складнощів. Як у будь-якого мисливського собаки, шерсть стабіхуна має можливість самоочищуватися. Тобто часто купати вихованця не потрібно. Шерсть податлива, линяння у стабейхаунів сезонне. Досить буде вичісувати шерсть пуходеркою щотижня.
Основна увага має бути направлена на вуха стабіхуна. В силу своєї будови в них може скупчуватися волога і бруд, що викликає погіршення слуху. Щоб запобігти розвитку запальних процесів — оглядайте та очищуйте вуха вихованця кожні кілька днів. Особливо це стосується тих випадків, коли стабейхауна використовують в полюванні на воді. Кігті зазвичай сточуються самостійно.
Дресирування
У тренуваннях та вихованні стабіхуна важлива послідовність і наполегливий підхід. Хоч порода й славиться своїм врівноваженим характером та доброю вдачею, проте стабейхауни схильні до впертості. Досвідчені власники кажуть про те, що стабіхун володіє високим інтелектом і без особливих зусиль запам’ятовує нові команди. Але в дресируванні породи вкрай важливим фактором вважаються довірчі відносини. Без них ви мало чого зможете досягти.
Жорсткий підхід та агресію вихованець також не зрозуміє. Він може закритися в собі або стати більш нервовим. Активні ігри, позитивний настрій і терпіння — незмінні помічники будь-якого дресирування. Саме завдяки своїй енергії та схильності до навчання, стабейхаунів все частіше використовують для багатьох видів спорту.
Поширені захворювання
Всупереч міцному імунітету та витривалості, стабіхун все ж схильний до ризику виникнення таких хвороб:
- дисплазія ліктьового і тазостегнового суглоба;
- вроджений поріг серця;
- церебральна дисфункція;
- епілепсія;
- отит;
- катаракта.
Харчування
При достатніх фізичних навантаженнях стабіхун витрачає багато енергії, яку звичайно потрібно поповнювати. Тому раціон вихованця повинен бути збалансований і містити всі необхідні вітаміни. Натуральне годування в більшій частині складається з нежирного м’яса і субпродуктів. Якщо ви віддаєте перевагу готовому сухому корму, то подбайте про його хороший склад. Зробити правильний вибір вам допоможе ветеринар, який за вагою і станом вихованця підбере правильний корм.
