Історія походження
Вперше собаки згадувалися в IV столітті як охоронці для овечої отари і домівок. Впродовж століть зовнішній вигляд і характер собак практично не змінювався.
Порода вельми популярна в країнах Румунії, але в світі представників породи небагато.
Завдяки своїй зовнішності, яка дуже схожа на овечу, міоритські вівчарки легко змішувалися з отарою і помилково сприймалися вовками за овець, тим самим заставали їх зненацька.
Перший стандарт породи був зроблений в 1981 році, але офіційно затвердили породу в 2005 році. Собаки згадувалися навіть у відомій румунській поемі «Міорита».
Зовнішній вигляд: зріст, вага, шерсть, забарвлення
Румунська міоритська вівчарка велика зовнішньо, з приблизним ростом 65-85 см і вагою 50-65 кг. Але великі розміри не заважають собаці багато бігати і виконувати свою роботу.
Собаки мають доволі плюшеву зовнішність і можуть сприйматися як дуже добрі і милі. Але насправді вони серйозні, справжні сторожи і можуть впоратися з великими фізичними навантаженнями.
У міоритиків міцний скелет, мускулисте тіло і м’язи. Собаки мають довгу густу шерсть, завдяки якій можуть легко переносити погані погодні умови.
Забарвлення буває різне: найпопулярніше біле з попільно-сірими або кремовими плямами. Також бувають повністю світло-сірі і кремові.
Мінімальна довжина шерсті – 10 сантиметрів.
Характер
Собаки цієї породи дуже дисципліновані, спокійні і серйозні. Вони можуть легко охороняти будинок, спати на снігу і пристосовуватися до будь-яких умов і обставин, юо зі самого початку були до цього підготовлені.
До інших тварин не проявляють агресії, можуть ділити територію з іншими собаками і котами. Люблять дітей і можуть з ними бавитися. Також добре ладять з маленькими тваринами, наприклад з котами чи хом’яками.
Румунська міоритська вівчарка потребує сильного і незалежного господаря, якого буде слухатися і буде прив’язана до нього. Собака відчуває за собою обов’язок охороняти свою сім’ю і щосили буде намагатися це робити. Тому їх можна добре використовувати в приватному заміському домі для охорони території.
Догляд
У міській квартирі краще не тримати, оскільки великі розміри і особливості характеру потребують багато вільного простору і свіжого повітря. Погано переносять спеку. Найкраще, щоб собака жив у вольєрі або мав можливість вільно переміщатися подвір’ям. Не рекомендують тримати румунську міоритську вівчарку на прив’язі. Це може породити агресію.
Шерсть потрібно розчісувати приблизно раз на тиждень в залежності від її особливостей. Під час линяння процедуру варто робити двічі на день. Систематично перевіряти стан вух, очей і кігтів. За необхідності кігті підстригати.
Дресирування
Собака потребує вільного простору для пробіжок і для різних ігор. З раннього віку потрібно показувати улюбленцю, хто його господар і привчати до дисципліни. Адже у своїй природі вони домінанти і незалежні в прийнятті рішень. Якщо не показати собаці, хто головний в домі, вона вирішить, що це вона і перестане слухатися.
Додаткових тренувань собака не потребує, адже свої основні завдання виконує охоче.
Румунська міоритська вівчарка любить багато і далеко бігати.
Поширені захворювання
У собак міцне здоров’я. вони рідко хворіють, але через велику вагу у них може розвиватися дисплазія тазобедренного суглобу. Потрібно регулярно перевіряти шерсть, оскільки через довжину там можуть бути кліщі чи блохи. В раціон харчування варто додавати вітаміни і мінерали.
Харчування
Румунська міоритська вівчарка потребує великих кількостей білка, наприклад можна давати багато м’яса і риби. Дорослу собаку рекомендують годувати двічі на день, цуциків – тричі. Для підтримки в організмі вуглеводів варто давати крупи, але не боби. Солодке і жирне м’ясо, таке як свинина, шкідливі для здоров’я вихованця.
