Отергаунд

Отергаунд — весела порода без натяку на агресію. Це кумедні, хоча й трохи галасливі собаки, яким подобається грати зі своїми господарями або іншими собаками. Вони зазвичай дуже добре взаємодіють з іншими. Їх великі розміри, пухнаста шерсть і запах означають, що їм потрібна доросла сім’я, яка не проти забруднитися під час спілкування з домашнім вихованцем.

Фото породи

Історія походження

У перекладі з англійської «otter» означає «видра», а «hound» означає гончак. Полювання на видр було популярним заняттям в Англії принаймні з XIII століття. Для полювання на цю розумну й швидку здобич був потрібний собака з унікальними здібностями як на суші, так і на воді. Вважається, що отергаунди були виведені приблизно в 1400-х роках, хоча тільки на початку XIX століття зграї гончаків, яких можна вважати чистокровними, були зареєстровані на північному заході країни.

З розвитком полювання на видр в XX столітті, покращувалась і майстерність отергаунда. Мисливці були змушені повідомити владі про критичне скорочення чисельності видр наприкінці 1970-х років.

В результаті в 1978 році існування видр було під загрозою, і полювання було припинене. У той час як деякі отергаунди були перепрофільовані для полювання на норку, попит на цю породу стрімко знизився. Багато з мисливських гончаків мали темперамент, який робив їх непридатними для домашніх умов. Вони були впертими й незацікавленими в контактах з людьми. З огляду на і без того низьку популяційну базу, вважається, що зараз у світі налічується всього 600 отергаундів, а в Кеннел-клуб в середньому реєструє від 30 до 50 представників щорічно.

Зовнішній вигляд

Отергаунд — великий собака з сильними кінцівками й потужним торсом. У нього велика голова з куполоподібним черепом. Морда довга і широка, як і слід було очікувати від гончака, а ніздрі такі ж широкі й відкриті. Губи й щоки важкі та пухкі, щелепа сильна, зуби великі та міцні.

Довге волосся навколо морди надає породі трохи комічного вигляду. Він також має густі брови, пишну бороду і вуса. Очі розташовані досить глибоко. Вуха посаджені на рівні очей, доходять до носа, коли прилягають до обличчя.

У породи довга міцна шия і спина, на якій знаходиться багато м’язів. Грудна клітина досить глибока і гнучка, що показує достатню місткість легенів. Живіт теж широкий, поперек та кінцівки є міцними. Хвіст товстий, високо посаджений, звужується до кінця. Лапи великі, з товстою подушечкою.

Шерсть росте приблизно до семи сантиметрів в довжину і може бути будь-якого кольору, хоча найбільш поширені сивий, піщаний, червоний. Шерсть жорстка, груба, з щільним підшерстям, що робить її майже непроникною для води. Собаку слід залишати без стрижки. Самці породи зазвичай зростом 67-70 см і вагою 50-55 кг. Самки помітно менше і більш витончені, розміром 60-62 см і вагою 35-43 кг.

Характер

Отергаунд — весела порода без натяку на агресію. Це кумедні, хоча й трохи галасливі собаки, яким подобається грати зі своїми господарями або іншими собаками. Вони зазвичай дуже добре взаємодіють з іншими. Їх великі розміри, пухнаста шерсть і запах означають, що їм потрібна доросла сім’я, яка не проти забруднитися під час спілкування з домашнім вихованцем.

Отергаунди також незалежні й вирішують, коли вони недостатньо повеселилися або навпаки, коли хочуть відпочити. Хоча вони й гавкають, коли хтось дзвонить у двері, отергаунди занадто добродушні, аби бути сторожовими собаками.

Догляд

Хоча нема потреби в інтенсивному догляді, кошлату шерсть потрібно розчісувати не рідше одного разу в тиждень, оскільки вона схильна до плутанини. Ніколи не стрижіть їх шерсть тому, що це пошкоджує стрижні волосся, а відрощування може зайняти роки. По можливості також слід уникати купання, оскільки шампуні видаляють натуральні виділення, необхідні для здоров’я шерсті.

На бороді часто залишається їжа й інші частинки, вона стає неприємно пахне, якщо її не витирати після кожного прийому їжі. Більшості отергаундів потрібно підстригати кігті кожні кілька тижнів, щоб вони не вростали в подушечки лап. Зазвичай це можна зробити вдома, використовуючи міцні кусачки для нігтів.

Дресирування

Незалежність породи й періодична неуважність ускладнюють навчання. Власникам цуценят породи отергаунд часто здається, що у тих великі труднощі з концепцією домашнього навчання. Через свій розмір і схильність стрибати на людей, важливо виробити у собаки деякі базові хороші манери, а терпіння в поєднанні з винагородою у вигляді їжі зазвичай приносить хороші плоди. Отергаунда потрібно тримати на повідці у відкритих громадських місцях.

Поширені захворювання

Крім схильності до захворювань суглобів, більшість отергаундів дуже здорові, з деякими успадкованими захворюваннями, такими як:

• дисплазія ліктя;
• епілепсія;
• тромбастенія Гланцмана;
• дисплазія тазостегнового суглоба;
• гіпотиреоз;
• кісти сальних залоз.

Харчування

У харчуванні не вибагливі. Однак варто уникати курятини та курячих кісток. Харчування отергаунда має бути збалансованим і насиченим вітамінами. Рекомендується використовувати тільки високоякісний корм, а кількість прийомів їжі повинна залежати від рівня активності вашого собаки.