Малий Швейцарський Гончак

Малий швейцарський гончак, як і його старші брати, дуже витривала порода собак з відмінним нюхом і дзвінким гавкотом. Представник цієї породи характеризується врівноваженим характером і досить привітний до людей. Гончак здатний дуже швидко перемикатися, його тотальний спокій вдома змінюється на шалену активність і наполегливе переслідування під час полювання. Порода відрізняється відданістю господареві, готова йти за ним хоч на край світу, беззаперечно виконує його побажання.

Фото породи

Історія походження

В кінці XIX століття у Швейцарії заборонили полювання з гончаками, які були вищі 36 см. Всі мисливці в пориві обурення почали шукати альтернативу. Зібрали всіх гончаків швейцарського типу, які були не дуже великого зросту, і вирішили шляхом експериментального схрещування створити новий вид низькорослих гончаків. В результаті вийшов малий швейцарський гончак — порода, що володіла відмінними якостями звіролова і при цьому відповідала новим правилам полювання. Представників цієї породи рідко можна зустріти за межами батьківщини, їх використовують в основному тільки для полювання на дрібну дичину.

Невеликий швейцарський гончак — це насправді чотири найпопулярніші мисливські породи, які відрізняються між собою тільки шерстю і забарвленням:

• бернський малий гончак (гладкошерстий і жорсткошерстий варіанти);
• юранський малий гончак;
• люцернський малий гончак;
• швіцький малий гончак.

Малий швейцарський гончак — це зменшена копія великого швейцарського гончака. Конкуренцію серед гончаків їм складає хіба що таксоподібний бракк, але і він поступається цим «ракетам» у швидкості. Швейцарське товариство любителів коротконогих гончаків на початку XX століття дуже тепло прийняло в сім’ю нову породу швейцарських малих гончаків, але міжнародного визнання їм довелося чекати аж до 1954 року.

Зовнішній вигляд

Малий швейцарський гончак — це невелика, можна навіть сказати, мініатюрна порода собак, але при цьому міцна і витончена. Довгаста вузька голова тримається на красивій довгій шиї. Добре розвинена грудна клітка завершується потужними кінцівками та тонким хвостом, який у збудженому стані може підійматися вгору. Довгі вушка звисають, очі овальної форми. Максимальна висота малих швейцарських гончаків може досягати 45 см, у вазі вони набирають до 15 кг. Коротконогі швейцарські гончаки мають схожу будову тіла і зовнішність, крім типу шерсті їх розрізняють також за забарвленням:

• бернський малий гончак: білий з чорними плямами або чорним сідлом і підпалом;
• юранський малий гончак: палевий з чорним чепраком, іноді з чорним відтінком; чорно-підпалий; допускається маленька біла пляма на грудях;
• люцернський малий гончак: блакитний (з чорних і білих шерстинок), густий крап з чорними плямами або чорним сідлом і підпалом; допускається чорний чепрак;
• швіцький малий гончак: білий з помаранчевими плямами або помаранчевим сідлом; допускається помаранчевий чепрак.

Характер

Малий швейцарський гончак, як і його старші брати, дуже витривала порода собак з відмінним нюхом і дзвінким гавкотом. Представник цієї породи характеризується врівноваженим характером і досить привітний до людей. Гончак здатний дуже швидко перемикатися, його тотальний спокій вдома змінюється на шалену активність і наполегливе переслідування під час полювання. Порода відрізняється відданістю господареві, готова йти за ним хоч на край світу, беззаперечно виконує його побажання. Представники цієї породи ніколи відкрито не нападуть на людину, до будь-якого незнайомця ставляться з обережністю. Чуйно реагують на підозрілий шум та підозрілі звуки, можуть добре виконувати ще й функції сторожа.

Догляд

Представники породи малого швейцарського гончака не бояться холоду, в догляді не вибагливі. Заводчики подбали про невибагливість низькорослих мисливців. Малий швейцарський гончак не любить залишатися один, може почати нудьгувати, голосно гавкати та скавуліти. В такому випадку, бажано заводити відразу парочку маленьких цуценят цієї породи, або утримувати його в будинку, де живе господар з родиною. Тоді у нього вже точно не буде часу на нудьгу. Головна умова утримання — це активні та часті прогулянки на свіжому повітрі. Бурхливу енергію малого гончака стримувати не варто, бажано регулярно давати йому можливість вивільняти її. Коротка шерсть не схильна до линяння, вихованця досить протирати вологим рушником після прогулянок. Промивання очей, чистка зубів і вух — це щоденні процедури, якими не слід нехтувати заради добробуту вихованця.

Дресирування

Дресирувати малого швейцарського гончака може навіть простий любитель. Собака має високі інтелектуальні здібності та схоплює все на льоту. Якщо ви хочете, щоб ваш вихованець адекватно реагував на інших собак і кішок, і навіть міг з ними подружитися, йому потрібна рання соціалізація. Заняття варто проводити у формі гри та обов’язково пригощати ласощами за правильно виконану команду.

Поширені захворювання

Малим швейцарським гончакам властиве міцне здоров’я. Добре доглянутий представник цієї породи, який одержує збалансоване харчування і має вільну можливість руху у відкритому просторі, хворіє рідко. Анатомічні особливості довгих вух обумовлюють потенційну схильність цих гончаків до запальних захворювань вушного каналу. Ускладнений доступ повітря сприяє виникненню хронічного отиту, тому слід ретельно стежити за чистотою вушної раковини цих собак.

Харчування

Собаки з невеликою вагою вимагають особливої ​​уваги під час формування раціону. Збалансоване харчування має велике значення. Щоб вмістити всі необхідні компоненти раціону в малій кількості порцій, слід ретельно дотримуватися дієти. Основа меню малого швейцарського собаки — сире м’ясо нежирних сортів, подрібнене невеликими шматочками. На основі м’ясного бульйону можна готувати густий овочевий суп, а на молоці — рідку вівсяну або інші каші.