Історія походження
Собака леонбергер пов’язана з містом Леонберг на південному заході Німеччини. Там Генріх Ессіг захотів створити собаку, яка зовні нагадувала б лева — символ міста, зображений на гербі.
В ході схрещування ньюфаундленда і сенбернара з’явився перший предок леонбергерга, потім при схрещуванні також використовувалася піренейський гірський собака.
Офіційно роком появи леонбергера вважається 1846-й. Незабаром собаки стали популярними в усьому світі в колах вищого суспільства і стали справжніми улюбленцями людей. У XIX столітті собак стали використовувати як сторожів й захисників на господарствах.
Під час Другої світової війни дуже багато собак зникли й порода опинилася на межі вимирання, збереглося дуже мало чистокровних собак. Зараз собака широко використовується в країнах Європи та Америки.
Зовнішній вигляд: зріст, вага, шерсть, забарвлення
Великий, сильний собака дійсно зовні нагадує лева. Цьому сприяє довга, кудлата шерсть і велике тіло.
Самці відрізняються від самок багатьма рисами. Наприклад, габаритами. Висота у самців зазвичай досягає 72-80 см, а висота самок 65-75 см. Вага самців 59-77 кг, самок 45-59 кг.
Вуха леонбергера щільно прилягають до голови. Корпус широкий, рельєфний. Леонбергер має двошарову шерсть, яка складається з пухнастого підшерстя і дуже довгої шерсті. Допускається трохи хвилястість.
Густа шерсть може утворити гриву. Забарвлення може бути дуже різноманітне: жовте, руде, пісочне, рудувато-коричневе, а також всі комбінації цих забарвлень, завжди з чорною маскою. На лапах можуть бути світлі волоски.
Характер
Попри свої великі й грізні габарити, насправді собака леонбергер дуже хороший, життєрадісний і чудовий компаньйон. Його без проблем можна брати з собою на прогулянку і під час інших веселощів.
Їх можна вважати чудовими охоронцями будинку, адже у них врівноважений характер. Вони добре ставляться до всіх членів сім’ї господаря і до інших тварин, які живуть на території. Легко навчаються, недовірливі до незнайомців і вміють швидко реагувати й приймати рішення.
Леонбергер дуже любить дітей і неважливо чи це діти сім’ї, чи чужі діти, тому собак можна використовувати як нянь для малюків. Вони дуже мудрі та не ревнують господаря до інших домашніх улюбленців.
Догляд
Кращим домом для представників цієї породи буде приватний двір з вольєром. Через свої великі габарити їх буде важко тримати у квартирі.
Потрібно щодня мінімум дві години присвячувати прогулянці, адже це позитивно вплине на опорно-рухову систему. Густа шерсть сприяє тому, що собаки легко переносять будь-які погодні умови. Леонбергер потребує постійного контакту з людьми, тому ніколи не треба закривати йому доступу до будинку.
Декілька разів на тиждень потрібно розчісувати густу шерсть спеціальними засобами. Купати не частіше двох разів на рік, бажано в період линяння. Після купання собаку потрібно висушити й ретельно розчесати шерсть.
Раз на тиждень потрібно чистити вуха і перевіряти стан очей і ротової порожнини. Влітку рекомендують виводити собаку на озеро, річку або обладнати невеликий басейн, адже леонбергер — чудовий плавець.
Дресирування
З раннього віку, коли щеня звикне до сім’ї та до нового будинку, потрібно навчити його виконувати легкі команди і привчати до соціалізації. Єдиним мінусом при дресируванні є природна неквапливість цих собак. Їм властиво довго думати й виконувати команди через певний час. Починати активне тренування варто з чотирьох місяців.
Поширені захворювання
Собака леонбергер має сильне здоров’я, проте потрібно стежити за шкірою, адже можуть виникати дерматити й алергії. Як і всі великі собаки, леонбергер може мати проблеми з артритами й дисплазією тазостегнового суглоба.
Харчування
Дорослу собаку потрібно годувати двічі на день — зранку та ввечері. В раціоні має бути м’ясо, морська риба, субпродукти, овочі (крім капусти), кефір, фрукти.
