Лейкленд-тер’єр

Горді, наполегливі та трохи вперті лейкленд-тер’єри люблять займати лідерську позицію. Вони дуже витривалі до будь-яких погодних умов і обставин. У них багато енергії, тому їх не часто можна побачити за одним заняттям довгий час. Трохи ревниві, часто сприймають інших тварин в будинку як суперників і готові змагатися за увагу господаря і найкраще місце.

Фото породи

Історія походження

Лейкленд-тер’єр з’явився в Англії в районі гір і озер, тому його назвали Lakeland, що означає озерний край. Зараз на тому місці розташований заповідник.

Предками цієї собаки є бордер-тер’єр, фокстер’єр, бедлінгтон-тер’єр і жорсткошерстий чорно-підпалий тер’єр. Багато заводчиків вважають лейкленд-тер’єра маленькою копією ердельтер’єра.

Перший клуб любителів породи заснували в 1912 році. Під час Першої світової війни клуб припинив своє існування і кількість собак значно зменшилася.

Завдяки любителям породи, поступово було відновлено кількість собак, і в 1934 році порода отримала офіційне визнання. Довгий час собак використовували винятково як мисливців за дикими тваринами та великими птахами, але зараз у світі лейкленд-тер’єр — справжній улюбленець сім’ї та відданий компаньйон.

Зовнішній вигляд

Статура квадратна, міцна, з довгими кінцівками та вузьким корпусом. Голова прямокутного формату. Мочка носа завжди чорного кольору. Очі невеликі, темно-коричневі. Вуха середнього розміру, направляються куточками до очей.

Хвіст заведено купірувати. Вертикально поставлений, тримається високо. Шерсть середньої довжини, на дотик жорстка, є невеликий підшерсток.

Забарвлення буває чорне з підпалом, блакитне з підпалом, червоне, пшеничне, руде, коричневе, чорне. Зазвичай на спині, корпусі, хвості шерсть темнішого кольору, ніж на інших частинах тіла.

Характер

Горді, наполегливі та трохи вперті лейкленд-тер’єри люблять займати лідерську позицію. Вони дуже витривалі до будь-яких погодних умов і обставин. У них багато енергії, тому їх не часто можна побачити за одним заняттям довгий час.

Трохи ревниві, часто сприймають інших тварин в будинку як суперників і готові змагатися за увагу господаря і найкраще місце.

Рекомендують приділяти вихованцеві якомога більше уваги, адже вони протягом усього життя залишаються дітьми, які люблять бавитися, пустувати й проводити багато часу з господарем. Лейкленд недовірливий до чужинців і завдяки своїм мисливським інстинктам може бути хорошим охоронцем будинку і захисником майна.

Багато власників стверджують, що ця порода добре товаришує з дітьми, завжди готова з ними бавитися і терпіти витівки. Лейкленд-тер’єр завжди охоче вивчає щось нове, тому рекомендують часто міняти маршрути прогулянок, для того, щоб тренувати розум і пам’ять.

Догляд

Собака добре почуватиметься і у квартирі, і в приватному будинку. Головне — ніколи не тримати його на прив’язі або в буді. Їм протипоказано перебувати довго на самоті.

Лейкленд-тер’єр постійно хоче брати участь у всіх сімейних активностях. Ставитися до нього потрібно як до повноправного члена сім’ї. Вихованці потребують активних і тривалих прогулянок. Їхню надмірну енергію можна виплеснути за допомогою м’яча, бігу, спорту для собак.

Шерсть лейкленда потрібно розчісувати щодня, підстригати шерсть раз в три місяці, купати двічі на рік. Кігті зазвичай сточуються самостійно, але якщо цього не відбувається, то потрібно підстригати їх вручну.

Дресирування

Лейкленд-тер’єр має хорошу пам’ять, швидко засвоює інформацію. Навчання повинно проходити трохи в ігровій формі, поєднувати улюблені ігри з тренуваннями.

З раннього віку потрібно навчати вихованця найпростіших команд «поруч», «сидіти», «фу», «місце». Тренування не повинне тривати понад годину.

Не потрібно приступати вивчати нові команди, якщо вихованець не засвоїв ще попередніх завдань. Найкраще мотивувати його похвалою, ласощами. Легше буде навчити собаку спортивних трюків і іграм, вони охоче будуть змагатися з іншими тваринами.

Поширені захворювання

Лейкленд-тер’єр має схильність до таких захворювань:

• дистихіаз;
• вивихи, переломи кінцівок;
• вивих кришталика ока;
• хвороба Легг-Пертеса.

Харчування

Харчування має бути збалансоване. Основним в раціоні повинно бути м’ясо (обов’язково нежирне). Також можна давати сир, рибу (без кісток), яйця.

Основними джерелами вітамінів є овочі, зелень, сезонні фрукти. В окремій мисці завжди повинна бути чиста вода.