Історія походження
Впродовж тривалого часу собаки були відомі тільки в межах своєї батьківщини — на Тенеріфе і на Гран-Канарія (острова Канарського архіпелагу). Там вони активно використовувалися для захисту і випасу стада, охорони худоби. Також їх активно залучали до собачих боїв на публіці.
Коли Канарські острови захопили іспанці, це негативно вплинуло на долю собак. Оскільки через війну стада були знищені, канарським догам нічого було охороняти, і їх почали використовувати в гладіаторських боях.
Після того, як бої офіційно заборонили, порода канарський дог виявилася на межі вимирання. Однак іспанці активно почали її схрещувати з іншими не такими агресивними собаками.
Так, в 1986 році була перша в Іспанії виставка Канарських догів. У 2001 році FCI (Міжнародна кінологічна федерація) офіційно затвердила породу.
Зовнішній вигляд: зріст, вага, шерсть, забарвлення
Канарський дог — це великий, мускулистий собака, який здатний викликати страх у будь-якої людини. Їм притаманний статевий диморфізм: самці більші, ніж самки. Самці можуть мати зріст 60-66 см, самки 56-62 см, допустиме коливання 2 см від норми. Вага у них також відрізняється: самці мають 50-65 кг, а самки 40-55 кг.
Тіло у собак довго, у самок це виражено чіткіше. Голова велика, широка, покрита шкірою, яка звисає. Зазвичай вуха купірують для того, щоб у собаки був грізний вигляд.
Шерсть коротка, жорстка на дотик, без підшерстя. Може бути сірого, бронзового, коричневого забарвлення. На морді утворена чорна маска. Допускається наявність відмітин на шиї, грудей, на пальцях, але бажано, щоб їх не було багато.
Характер
Преса канаріо врівноважений, спокійний і відданий пес. Їх можна вважати універсальними собаками, адже вони чудові захисники території, охоронці будинку і компаньйони для господаря.
Швидко прив’язуються до сім’ї, приязні з дітьми. Канарський дог завжди намагається виконувати свої захисні обов’язки. Навіть якщо він чимось зайнятий, бавиться або відпочиває насправді в будь-який небезпечний момент він кинеться в бій.
Якщо правильно навчати собаку з дитинства, то в дорослому віці вона не буде проявляти агресії. Їм не властиво гавкати, якщо є небезпека — то вони, звичайно, можуть злісно гарчати, але частіше вони без попередження атакують.
Попри свої бійцівські якості, канарський дог легко приживається на одній території з іншими тваринами. Але краще, якщо ті будуть менші за нього і слабші. Адже присутність двох великих і сильних собак може породити конкуренцію.
Догляд
Варто пам’ятати, що канарський дог — виходець з теплих островів. Тому взимку краще їх тримати вдома, під час прогулянки одягати їх в спеціальний зимовий одяг.
Шерсть собаки не вимагає додаткового догляду, крім як вичісування трьох разів на тиждень. Під час линяння процедуру можна повторювати щодня. Вигулювати краще собаку вранці та ввечері, при цьому не забувати одягнути повідець.
Купати треба не частіше трьох разів на рік. Раз на тиждень обов’язково чистити зуби й оглядати вуха, якщо там збирається бруд, то потрібно делікатно очищати ватною паличкою.
Дресирування
Канарського дога потрібно з раннього віку тренувати й бажано з допомогою фахівців. Адже собакам властива впертість, незалежність і самостійність в ухваленні рішень. Тому без професійних навичок навчання тут не обійтися.
Найголовніше в тренуванні це те, щоб канарський дог відчував ваш сильний характер і авторитет. Вони дуже розумні та можуть хитрувати, намагатися всіляко уникнути виконання команд. Важливо це помічати й ні в якому разі на це не вестися.
Поширені захворювання
Канарський дог має міцне здоров’я, однак може мати спадкові хвороби. Потрібно з дитинства перевірити його родовід у ветеринара. Варто стежити в дорослому віці за харчуванням, адже в них часто може бути через переїдання заворот кишківника.
Харчування
Основою раціону має бути м’ясо. Декілька разів на тиждень варто змінювати його рибою або субпродуктами. Разом з тим давати каші, овочі, фрукти. Стежити, щоб собака завжди мав вільний доступ до чистої питної води.
