Історія походження
Свою історію порода хар’єр почала на півдні Англії. Друга назва породи вказує на пряме призначення гончака — полювання на зайця. Однак собак використовують у більш широкому призначенні, наприклад у полюванні на кабана чи лисицю. Точні відомості про предків хар’єра втрачені. Заведено вважати, що англійські гончаки стали його близькими родичами.
У середні століття полювання завоювало популярність серед королівської знаті. Собаки стали невід’ємною частиною цього заняття. Саме це пояснює таке розмаїття гончаків. Хар’єр став унікальним улюбленцем, який володіє витривалістю й досить великим розміром, щоби супроводжувати коня з мисливцем у традиційній версії полювання.
Спочатку хар’єр набагато більше зустрічався, ніж зовні схожий на нього бігль. Але потім це змінилося, і навіть на своїй батьківщині хар’єр перестав мати таку популярність. Порода є виключно мисливської, тому не завоювала місце на виставковому рингу або як компаньйон сім’ї.
Зовнішній вигляд: зріст, вага, шерсть, забарвлення
Голова довга, перехід від чола до морди виражений слабко. Очі середні, темно-коричневі. Вуха плоскі. Міцний корпус, груди глибокі. Спина мускулиста. Кінцівки довгі й дуже міцні. Хвіст високо посаджений. Шерсть коротка й густа, окрас триколірний.
Характер
Багато заводчиків стверджують, що навіть не маючи таку велику популярність, як бігль, гончак має схожий темперамент. Заячий гончак асоціює членів сім’ї як свою зграю, тому дуже швидко прив’язується до кожного, хто проводить із ним досить часу. Хар’єр вважається кращою породою для дітей. Цей собака відрізняється своєю кмітливістю й надмірною ласкою.
Агресію до чужих людей хар’єр не проявляє, хіба що в разі потенційної загрози. Гончак не впорається з роллю охоронця через свій дружній характер. Такий собака не буде доставляти дискомфорт сусідам, він має позитивну налаштованість для будь-якої взаємодії. Але хар’єра не можна залишати одного на тривалий проміжок часу, вихованець не витримує самотність.
Хар’єр добре ладнає з іншими тваринами, особливо із собаками. Звичайно, важливо знайомити їх із самого дитинства.
Якщо не приділяти достатньо часу вихованню, хар’єр буде поводитися дуже непередбачувано. Попри дружність, у будь-який момент у собаки може включитися мисливський інстинкт. Шляхом знайомства з іншими тваринами на вулиці можна уникнути неконтрольовані ситуації. Варто пам’ятати, що в гончака є сила, яка при поганому дресируванні може завдати шкоди оточенню.
Породу можна назвати впертою. Ця якість властива багатьом гончакам, адже спочатку вони націлені на довгу погоню й кінцевий результат. Тому потрібно приділяти дресируванню дуже багато часу. Хар’єр поводиться досить спокійно, може спати годинами, перебуваючи вдома. Але це зовсім не означає, що собака лінивий, йому необхідні фізичні навантаження кожен день. Гончак досить розумний, швидко звикає до щоденної рутини та вимагатиме прогулянку, коли настане її час. Такий режим не підійде людям зі щільним графіком. Краще не тримати породу, умови для якої не будуть дотримуватися належним чином.
На жаль, хар’єр має недолік. Ця порода може перекопати цілий сад. Потрібно стежити за поведінкою собаки й відразу забороняти подібні звички. Також дзвінкий гавкіт хар’єра вважається одним із найбільш мелодійних. Краще відразу попередити сусідів про цю особливість, щоби не викликати зайве занепокоєння.
Догляд
Порода не вимагає особливий догляд. Шерсть потрібно вичісувати спеціальною щіткою, тоді вона збереже природний блиск. Собака линяє, тому якщо ви страждаєте на алергію, краще не розглядати хар’єра. Кігті потрібно підстригати кілька разів на місяць. Занадто часте миття не рекомендується, але це індивідуально залежить від прогулянок. Вухаті породи часто страждають від накопичення бруду. Щоб уникнути інфекцію, раз у кілька днів потрібно перевіряти їх гігієну.
Дресирування
Дресирування буде важливим фактором у формуванні гончака. Як тільки ви привезли цуценя додому, потрібно відразу познайомити його з територією. Якщо роль господаря буде переходити від одного члена до іншого — ніхто не завоює особливий авторитет. Наполегливе тренування повинно проходити без покарань. Хар’єр обожнює їстівні винагороди, вони стануть доброю мотивацією.
Поширені захворювання
Хар’єр відрізняється винятковим здоров’ям. Але це не зменшує ризик генетичних захворювань. Після кожної прогулянки перевіряйте вуха й шерсть собаки на наявність паразитів. Хар’єр має схильність до таких захворювань:
- дисплазія тазостегнових і ліктьових суглобів;
- вивих колінної чашечки;
- міжхребцева грижа;
- глаукома;
- катаракта;
- вушні інфекції;
- демодекоз;
- шкірні алергії;
- гіпотиреоз.
Харчування
Цуценята хар’єра дуже швидко ростуть, тому раціон має бути насиченим і різноманітним. Порції можуть збільшуватися залежно від інтенсивності тренувань і прогулянок. Кожен день варто давати білок тваринного походження, овочі, каші та супи. На тривалу прогулянку краще брати із собою питну воду.
