Історія походження
Історія породи Халденстеваре бере свій початок в Норвегії, у маленькому місті Халдеї, де з’явився перший щеня. Заводчики схрестили біссенбергського гончака з іншими мисливськими собаками з Німеччини, Англії та Швеції. За підсумком вийшов найменший гончак, який спеціалізується на полюванні на зайців. Порода швидко завоювала велику популярність в Норвегії саме завдяки своїй спритності, реакції, адаптації до різних погодних умов і переслідування здобичі. На жаль, за межами країни хальденський гончак був довгий час маловідомий.
Поступово мода на полювання стала спадати, і почалося цілеспрямоване розведення гончаків в якості домашніх улюбленців. Тільки завдяки справжнім фанатам породи вона продовжує своє існування.
Зовнішній вигляд: зріст, вага, шерсть, забарвлення
Голова Халденстеваре пропорційна, довга. Добре виражений перехід від лоба до морди. Очі середні по величині, вуха витягнуті вперед і скручені в трубку. Статура собаки міцна, мускулиста. Кінцівки з міцним кістяком, добре складені. Хвіст високо поставлений. Шерсть коротка, блискуча і гладка. Забарвлення біле з чорними плямами та підпалинами.
Характер
Хальденський гончак має життєрадісний характер та ідеально підійде на роль сімейного друга. Він відмінно ладнає з дітьми, готовий навіть доглядати за ними і ніколи не дозволить собі зайву агресію в їхній бік. До чужих людей гончак байдужий, не проявляє особливий інтерес і тримається на відстані. Тому в ролі охоронця вихованець може проявити себе дуже вміло.
Халденстеваре володіє гучним голосом, має великий запас енергії і витривалість. Порода витримує тривалу погоню за зайцем без особливої праці. В основу породи лягли гідні види мисливських собак, тому гончак придбав від них кращі якості.
Собака пристосований до роботи в суворих умовах, адже клімат на батьківщині підготував його до сильного холоду. Навіть при таких обставинах гончак буде слухати свого господаря і виконувати його накази.
Хальденський гончак може іноді проявляти свій мисливський інстинкт під час прогулянки. У такому випадку потрібно з раннього віку знайомити вихованця з навколишнім середовищем і забороняти реагувати на бродячих тварин або інших собак. Важливо пам’ятати, що гончак може настільки піддатися азарту, що зовсім перестане слухати господаря. В цілому, вихована собака спокійно поводиться на вулиці. Але, якщо гончак відчує небезпеку, яка може загрожувати йому або господареві, він обов’язково буде захищати свою родину.
Не варто залишати собаку на тривалий час одного. У такому випадку він почне привертати до себе увагу тривалим гавкотом. Сильна енергія може негативно позначатися на поведінці хальденського гончака. Тому, якщо ви помічаєте, що собака стала дуже активною, то швидше за все краще збільшити фізичні навантаження.
Догляд
Водовідштовхувальна і коротка шерсть хальденського гончака вимагає мінімального догляду. Часте розчісування спеціальною щіткою додасть їй блискучий і сприятливий вид. Собаку потрібно купати якомога рідше. Кігті краще підстригати раз на місяць.
Дресирування
В наші дні допустимо заводити гончака без можливості виїжджати на полювання. У такому випадку головним завданням буде забезпечення найкращих умов для вихованця. Тривалі прогулянки, рухливі ігри та інші види активності можуть стати чудовою альтернативою.
У вихованні гончака потрібно докласти багато зусиль, щоб зменшити прояв свавільного характеру. Відмінною стратегією буде дресирування з винагородою у кінці. Грубий голос, прояв агресії стосовно собаки тільки роздражнить вихованця. До року хальденський гончак може освоїти кілька команд і виховано поводитися на вулиці.
Поширені захворювання
Гончаки часто страждають від вушних інфекцій.Потрібно приділити особливу увагу чищенні вух і не допускати скупчення бруду. Хальденський гончак має схильність до таких захворювань:
- дисплазія тазостегнових суглобів;
- дегенеративна мієлопатія;
- вушні інфекції;
- кон’юнктивіт.
Харчування
Енергетичну цінність продуктів потрібно розцінювати за кількістю фізичних навантажень собаки. Порції не повинні бути великими. Основний раціон може становити м’ясо тваринного походження. У рідкісних випадках можна додавати жир, щоб збільшити калорійність. Каші та супи можуть бути хорошим різноманітністю. Не варто забувати про овочі та фрукти. Важливо забезпечити постійний доступ до свіжої води.
