Бернський Зенненхунд

Спочатку собак виховували як робочих, вони легко можуть виконувати будь-які завдання, в стані неробства у них може псуватися характер. Врівноважений, спокійний характер робить вихованця справжнім улюбленцем дітей і дорослих. Вони слухняні, життєрадісні та легко навчаються новому.

Фото породи

Історія походження

Батьківщиною породи вважається Швейцарія (неподалік від Берна). Бернський зенненхунд походить від бойової собаки древніх римлян. У себе на батьківщині спочатку використовувався для захисту стад: допомагав тримати тварин разом і при необхідності переганяти їх з пасовищ на інші території. Основним місцем проживання собак були сільські ферми, які розташовувалися в долинах Альп.

Незабаром собака брав участь у виставці й там його помітили деякі селекціонери. Вони вирішили заснувати клуб і розводити чистопородних бернських зенненхундів. Уже в 1910 році на виставці собак брали участь 107 бернських вівчарок. Зараз порода дуже популярна в Німеччині, Швейцарії. Їх часто використовують як домашніх улюбленців, компаньйонів.

Зовнішній вигляд

Зенненхунд має довгу шерсть трьох кольорів — основний колір чорний з рудими підпалинами та білими мітками. У собаки середня висота, гармонійна статура, міцні лапи.

Вилиці, ноги та груди зазвичай рудого кольору. Кінчик хвоста, лапи, морда — білі. Шерсть може бути трохи хвилястою, але найчастіше пряма.

Самці можуть досягати 70 см, самки — 66 см. Вага у собак коливається від 36 до 50 кг. Собачок дуже цінують за їх «посмішку», адже в спокійному положенні м’язів на мордочці, при відкриванні рота створюється ілюзія того, що зенненхунд посміхається.

Вуха середні, трикутні, високо розташовані. На шиї характерно виражений загривок. Хвіст у вихованця пухнастий, широкий, звужується до кінця. При сонячному світлі шерсть у собаки блистить.

Характер

Спочатку собак виховували як робочих, вони легко можуть виконувати будь-які завдання, в стані неробства у них може псуватися характер. Врівноважений, спокійний характер робить вихованця справжнім улюбленцем дітей і дорослих. Вони слухняні, життєрадісні та легко навчаються новому.

До незнайомців недовірливі, завжди готові постояти за своїх і захистити територію. Для інших тварин в будинку собака буде вірним охоронцем і лідером. Завжди намагаються догодити своєму господареві, адже дуже люблять похвалу і ласку.

Завжди потрібно мати кілька улюблених іграшок для вихованця, адже він охоче буде бавитися, навіть в дорослому віці. Бернський зенненхунд довго дорослішає, тому варто пам’ятати, що в перші роки життя це ще цуценя. Навіть якщо у нього великі розміри.

Догляд

У квартирі собаці буде дуже тісно, найкраще заводити його, коли у вас є приватний будинок з вільною територією. Бернська вівчарка важко переносить спеку через свою довгу і густу шерсть. Важливо подбати, щоб вольєр розташовувався в тіні, і собака завжди міг відпочити в літній час.

Важливо пам’ятати про постійний доступ вихованця до чистої води. Подбайте, щоб завжди на одному місці стояла миска з водою. У період дорослішання важливо часто гуляти з собакою на вулиці, де він буде бачити інших людей і тварин. Це сприяє соціалізації, і в майбутньому собака не буде проявляти агресію до інших.

Для цуценяти найкраще гуляти спокійно, без активних навантажень, адже в цей період формуються кістки та суглоби. Шерсть собаки потрібно через день розчісувати спеціальною щіткою, в період линяння процедуру проводити щодня.

Дресирування

З раннього віку важливо навчати вихованця простих команд «фу», «сидіти», «не можна». Найкраще після успішного дресирування давати собаці трохи ласощів, хвалити й гладити. Адже для них дуже важливо отримати схвалення свого господаря і це, як ніщо інше їх мотивує.

При навчанні потрібно проявити терпіння, адже бернський зенненхунд трохи впертий і не дуже охоче вчиться. Для нього важливіше бавитися, тому найкраще навчання складати таким чином, щоб в ігровій формі доносити інформацію.

Поширені захворювання

В цілому, собаки мають добре здоров’я і сильний імунітет. Важливо з дитинства стежити за тим, щоб щеня не мав проблем з навантаженнями, адже від цього залежить стан суглобів у майбутньому. Неправильний догляд за шерстю може призвести до дерматологічних захворювань.

Харчування

Цуценят потрібно годувати приблизно чотири рази на день. Для дорослої собаки досить двох. Не можна давати молоко, краще змінювати його ряжанкою, кефіром, сиром. Доросла собака повинна їсти багато м’яса, субпродуктів, рибу (без кісток), крупи, овочі. Декілька разів на тиждень можна додати в раціон яйце.