Історія походження
Старі бельгійські фермери були зайняті випасом худоби. Тому вони задумалися про ідеальну породу пастушої собаки, яка б супроводжувала їх під час паші. До 1890-х років породи були офіційно класифіковані й залишилося чотири варіанти вівчарки, які відомі на сьогодні: грюнендаль, малінуа, тервюрен і лакенуа. Вони були анатомічно ідентичні, але відрізнялися за забарвленням і довжиною шерсті.
До початку 20-го століття універсальність і працьовитість грюнендаль стали відомі за межами пасовищ Бельгії. У Парижі і Нью-Йорку бельгійських вівчарок використовували як поліцейських собак. Митні служби найняли їх на прикордонні патрулі, вистежуючи контрабандистів. Під час Першої світової війни вони слугували як посильні, собаки швидкої допомоги та перевізники вантажу. Бельгійські вівчарки повторили свою роль військових собак під час Другої світової війни.
Бельгійський Клуб Вівчарок Америки був створений в 1949 році, і з того часу ця благородна порода побувала скрізь і в кожній ролі: виставкової собаки, спортсмена, поліціянта, солдата, службової собаки, пошукача і рятувальника, сторожового пса і невтомного збирача тенісних м’ячів на задньому дворі.
Зовнішній вигляд: зріст, вага, шерсть, забарвлення
Грюнендаль досить сильний, моторний, м’язистий, пильний і сповнений життя. Самець зазвичай є більш значних розмірів, а ось самка має чітко акуратний і витончений вид. Вага представника чоловічої статі становить 25-30 кг при зрості 60-66 см, а жіночої — 20-25 кг при зрості 56-62 см. Шерсть довга, густа, щільна, оптимальної структури, з шовковистим підшерстям чорного кольору.
Характер
Собака грюнендаль відома своєю адаптивністю і здатністю досягти успіху практично у всьому, чим вона займається. Вони повністю насолоджуються своєю роботою, чи то весела ходьба на рингу, демонстрація свого інтелекту під час випробувань на послух або контроль за стадом овець на фермі.
Вони стають відданими й вірними своїм власникам з юних років. І навіть коли відпочивають вдома, вони залишаються відмінними сторожовими собаками та сміливо захищають свою сім’ю від будь-якої потенційної загрози. Хоча не вважаються інстинктивно агресивними по своїй природі. Але якщо не правильно тренувати, собака потенційно може стати гіперактивним і вимогливим.
Догляд
Довга, натуральна шерсть грюнендальців надає їм особливого шарму. Тому не слід підстригати їх до такої міри, щоб вони втратили свій природний вигляд. Плануйте приділяти близько 20 хвилин в тиждень на вичісування бельгійської вівчарки за допомогою гладкої щітки й металевого гребінця.
Дресирування
Одна з причин, по якій порода користується такою популярністю у служб безпеки в усьому світі — її талант охоронять, а також легка здатність до навчання. З ентузіазмом і короткими тренуваннями власник бельгійської вівчарки може домогтися успіхів у дресируванні з цим здібним учнем. Рання соціалізація вкрай важлива для собак грюнендаль, щоб запобігти проблем зі страхом і агресією в подальшому житті.
Поширені захворювання
Грюнендаль схильні до захворювань кісток і суглобів, тому важливо знати про це, якщо ви розглядаєте варіант придбання такої породи. До списку входять такі захворювання:
- дисплазія тазостегнового суглоба;
- дисплазія ліктя: це спадкове захворювання, характерне для собак великих порід;
- епілепсія: бельгійська вівчарка може страждати від епілепсії, розлади, яке викликає легкі або важкі напади;
- атрофія сітківки;
- рак шлунка: собаки, як люди, можуть захворіти на рак;
- чутливість до анестезії;
- гіпотиреоз.
Харчування
Має бути збалансованим і різноманітним, тому включайте в раціон м’ясо, рибу і яйця. Іноді сезонні фрукти, каші з різних круп, кисломолочні продукти. Також меню може складатися зі спеціалізованого якісного промислового корму.
