Історія походження
Назва породи повністю описує її походження, адже батьківщиною собаки є Азорські острови. Коли моряки відкрили острів для світу і почали його заселяти, то разом зі своїм господарством також привезли рогату худобу. За нею потрібно було дивитися та охороняти на пасовищах, так з’явилася потреба у вівчарській собаці.
Азорський вівчарський собака був виведена при схрещуванні мастифів, догів та інших молосів. Перший стандарт породи був зроблений в 1984 році. Офіційно підтверджений та опублікований Міжнародною кінологічною федерацією у 1995 році.
Зараз азорський вівчарський собака популярний у всьому світі, вважається рідкісною породою. Часто клуби собак або реєстри приписують породі багато інших особливостей, вигадують інші назви. Вони відрізняються від міжнародно прийнятих.
Зовнішній вигляд: зріст, вага, шерсть, забарвлення
Собака сильний, але не дуже великогабаритний. Висота відрізняється в залежності від статі собак. Самці можуть мати близько 50-60 см, а самки 48-58 см. Вага також відрізняється: у самців 25-35 кг, у самок 20-30 кг.
Тіло собаки покрите густою, короткою, щільною шерстю зі щільним підшерстком. Шкіра у тварини дуже товста. На хвості може утворитися бахрома, якщо він не купіруваний.
Може бути сірого, світло-жовтого, темно-жовтого забарвлення, також допускаються білі плями на грудях, на лобі, лапах.
Голова в азорських собак велика з сильним черепом і масивними щелепами. Вуха у собаки високо поставлені, трикутні, на кінцях закруглені. Іноді вуха можуть купірувати, тоді вони стають округлими й схожими на вуха гієни.
Характер
Азорський вівчарський собака є хорошим захисником будинку. Він має бійцівську зовнішність і такий же сильний характер.
Якщо ви хочете завести собак цієї породи як домашніх улюбленців, то з раннього дитинства їх потрібно тренувати. До свого господаря ставляться дуже ніжно і віддано. Як і всі представники робочих собак, азорська вівчарська собака потребує регулярних фізичних навантажень.
Їм властиво самостійно приймати рішення і вони часто можуть прагнути сильної незалежності. Потребують сильного й авторитетного господаря. Фахівці не рекомендують заводити цю породу людям, які ще ніколи не мали собак.
З іншими тваринами на території азорським собакам приживатися важко, адже вони постійно хочуть домінувати. До дітей ставляться лояльно, проте з дуже маленькими їх краще не залишати, адже дитячий плач може бути для них агресивним подразником.
Догляд
Для представників цієї породи в пріоритеті завжди мають бути тривалі прогулянки, активні фізичні навантаження і тренування. Як компаньйонів їх рідко можна побачити.
Найкращим місцем для життя азорської вівчарської собаки буде заміський будинок з вільним простором. Без достатніх навантажень і активного проведення часу характер у вихованця може зіпсуватися.
Шерсть у собаки не вимагає багато догляду, оскільки вона коротка й густа. Регулярно потрібно протирати її вологим рушником і раз на тиждень розчісувати. У період линяння шерсті багато не випадає, це не доставляє дискомфорту в утриманні.
Систематично варто перевіряти стан вух, при необхідності підстригати кігті. Раз на рік потрібно робити вакцинацію.
Дресирування
Представників породи вважають одними з найлегших для тренування. Собаки швидко запам’ятовують команди, намагаються постійно догодити господареві та виконують все на “відмінно”.
Варто пам’ятати про важливість раннього привчання азорської вівчарської собаки до дисципліни й слухняності, оскільки потім в них можуть проявлятися їхні мисливські, агресивні якості.
Поширені захворювання
Здоров’я у собак міцне, імунітет сильний. Однак, як і у всіх представників великих порід, в азорської вівчарської собаки може бути дисплазія тазостегнового суглоба і проблеми з ліктями.
Харчування
Раціон собаки повинен бути збалансований, наповнений вітамінами й мінералами. Основою має бути м’ясо і субпродукти. Корисно давати крупи, які теж повинні займати належне місце в раціоні.
