Австралійський короткохвостий вівчарський собака
Поділитися на facebook
Поділитися на pinterest
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin

Австралійський короткохвостий вівчарський собака

Австралійський короткохвостий вівчарський собака дуже працьовитий. Їй важко нічого не робити, адже у неї є багато енергії і активності. Собаки люблять свободу, незалежність, тому визнають лише одного господаря. Люблять багато бігати і бавитися, а також витривалі до фізичних навантажень.

Характеристики породи

Інтелект
10/10
Енергійність
10/10
Здоров'я
7/10
Охорона
10/10
Любов до дітей
8/10
Потреба в тренуваннях
10/10
Простота харчування
9/10
Схильність до дресирування
10/10
Линька
7/10
Товариськість
10/10
Злість
6/10
Догляд
9/10

Інформація про породу

Інша назва породи
Австралійський короткохвостий хілер, стампі
Походження
Австралія
Зріст
Самці 46-51 см
Самки 43-48 см
Вага
Самці 18-23 кг
Самки 16-20 кг
Шерсть
Подвійна, коротка, пряма, середньої жорсткості
Забарвлення
Червоне крапчасте, голубе крапчасте
Тривалість життя
10-14 років
Класифікатор МКФ
Пастуші і скотогонні собаки, крім швейцарських скотогонних собак, секція – вівчарки
Група
Сторожові собаки
Вартість
$500-600

Фото породи

Історія походження

Австралійський короткохвостий вівчарський собака родом з Нового Південного Уельсу. Тут її вивів погонич скоту Тімменсом для того, щоб собаки охороняли і захищала стада при перегоні їх з пасовищ на ринок Сіднея.

Тоді ще далекі родичі австралійських вівчарських собак – хілери допомагали сім’ям переганяти велику рогату худобу на далекі відстані.

Згодом собаки були продані разом з усім господарством і вчені продовжували їх схрещувати з іншими породами, такими як келпі, далматинці і навіть з бультер’єрами.

Так вдалось вивести породу австралійської короткохвостої собаки.

Після Другої світової війни солдати, які поверталися додому, в Америку і Канаду, привезли собак на батьківщину.

Зовнішній вигляд: зріст, вага, шерсть, забарвлення

Собака великий, але при цьому компактний зі сильними м’язами. Ріст у самців від 46 до 51 см, у самок – від 43 до 48 см. Вага також відрізняється в залежності від статі. У самців вага досягає 18-23 кг, у самок – 16-20 кг.

Цуцики народжуються білого кольору і тільки після дорослішання набувають свого природного кольору. Шерсть у вихованців подвійна, коротка, середньої жорсткості. Є короткий, м’який підшерсток. На бедрах є вичіски, на шиї шерсть довша, ніж на всьому тілі.

Забарвлення буває голубим крапчастим або червоним крапчастим. Якщо у собаки блакитне забарвлення, то вона може мати чорні крапки, але тільки не червоні. А якщо собака червоного забарвлення, то він може також мати крапки чорного або червоного кольору, але ні в якому разі не голубі.

Вуха у вихованця високі з добре загостреними кінцями. Хвіст собаки – не довший за 10 см.

Характер

Австралійський короткохвостий вівчарський собака дуже працьовитий. Їй важко нічого не робити, адже у неї є багато енергії і активності.

Собаки люблять свободу, незалежність, тому визнають лише одного господаря. Люблять багато бігати і бавитися, а також витривалі до фізичних навантажень.

Ці улюбленці розумні і входять у світовий список топ-10 наймудріших порід собак. Не агресивні і добре підходять для утримання в сім’ях, де є маленькі діти.

Характер буває впертим, але якщо собака бачить авторитет господаря, то буде послушний.

Також їм характерно захищати дім, охороняти власність, адже вони уважні і обережні.

Догляд

Австралійський короткохвостий вівчарський собака не потребує багато часу для догляду. Шерсть треба ретельно розчісувати під час линяння. Купати тільки якщо улюбленець забруднився і не може самостійно очиститися. Регулярно оглядати вуха і очі на чистоту, перевіряти зуби. При необхідності підстригати кігті.

Для проживання найкраще підійде заміський дім, де у собаки буде можливість багато бігати і проводити час на свіжому повітрі.

Якщо заводити цю породу для проживання в квартирі, то треба буде багато і активно гуляти, регулярно змінюючи маршрути. Тим самим давати можливість проявляти свій розум і пам’ять.

Дресирування

Навчати собаку треба зразу, як тільки він з’явився в домі. Найкраще, якщо навчати буде одна людина – господар. Вони потребують частих тренувань, ігор і активних прогулянок.

Улюбленці розумні і швидко запам’ятовують команди. Легко і без додаткової допомоги можна навчити їх лежати, відгукуватися на ім’я, ходити в лоток, не шкодити в домі і на дворі. Собака може виконувати різні трюки, змагатися в іграх і випробуваннях.

Поширені захворювання

Собаки мають міцне здоров’я, але мають схильність до деяких захворювань. Наприклад, до прогресуючої сліпоти, дисплазії тазобедренного суглобу, браку зубів через недостатню кількість вітамінів.

Харчування

Годувати рекомендується натуральною їжею, а не кормом. Раціон формувати зі свіжих продуктів. Цуцикам давати багато сиру. Дорослим собакам м’ясо, рибу, овочі (можна тушкувати), крупи, яйця. Також можна додавати в раціон вітаміни. Не можна давати солодке, копчене, цитруси, жирне м’ясо.