Історія походження
Певні згадки, а також зображення спанієлів часто можна було знайти у витворах мистецтва XVII століття. Досить тривалий період спанієлі зовсім не ділилися на різні види порід. До XIX століття спанієль був універсальною та єдиною породою мисливського собаки. Покладаючись на думки дослідників, спанієлі з’явилися в Європі завдяки римським легіонам.
Розведенням англійського спрингер-спанієля зайнялися у графстві Норфолк. Достеменно так і невідомо, хто наполіг на розведенні нового виду спанієля. Англійський спрингер-спанієль перейняв усі робочі якості й зовнішність від свого родича філд-спанієля. Єдиною відмінністю вважалося те, що англійський спрингер-спанієль не може робити стійку. Перевага породи — швидка реакція на постріл мисливця та здатність підносити більшу дичину, а не тільки птицю.
У 1903 році англійський спрингер-спанієль отримав визнання Англійським клубом собаківництва, як окрема самостійна порода. Після Другої світової війни порода була на піку популярності і серед досвідчених мисливців, і у великих дружніх родинах. Стандарт та офіційне визнання Міжнародною кінологічною федерацією порода отримала у 1954 році.
Зовнішній вигляд: зріст, вага, шерсть, забарвлення
Англійський спрингер-спанієль — компактний, гармонійно складений пес, якого заведено вважати найшвидшим і високим з усіх британських спанієлів. Висота в холці не повинна перевищувати 51 см, а нормальна вага становить 22,5 кг. Його рухи легкі, а хода вільна та впевнена.
За будовою він міцний, тіло помірної довжини. Голова середня, перехід від чола до морди плавний й закруглений. Морда по довжині майже дорівнює черепній частині, злегка квадратної форми. Очі овальної форми, невеликі та завжди темного кольору. Світлий колір очей вважається відхиленням. Вуха поставлені на рівні очей, висячі, довгі й прилягають до вилиць. Сильна шия. Кінцівки з розвиненою мускулатурою. Хвіст рухливий, поставлений низько та не повинен триматися вище рівня спини.
Шерсть середньої довжини, пряма та густа. Може утворювати “хвилю”, але не сильно кучерявитися. На вухах, кінцівках й корпусі шерсть завжди довша. Допустиме біле забарвлення з кавовими чи чорними плямами. Також будь-яке забарвлення може супроводжуватися підпалинами, що переходять у більш рудий колір.
Характер
Представники англійського спрингер-спанієля — це справжні й віддані друзі людини. Можуть поєднувати в собі дві абсолютно різні ролі: азартного помічника на полюванні та ласкавого вихованця у родинному колі. Характер англійського спрингер-спанієля слухняний та поступливий. Дуже прив’язується до господаря. Абсолютно не агресивний та не підійде в ролі сторожового собаки. Від природи він дуже добрий навіть до незнайомців.
Грайлива вдача англійського спрингер-спанієля дозволяє йому мати чудові стосунки з дітьми будь-якого віку. Також не відрізняється конфліктністю щодо інших тварин. Мисливський інстинкт може взяти верх тільки стосовно дрібних гризунів та птахів. Потребує тривалих активних прогулянок і помірних фізичних навантажень. Як і будь-який інший спанієль дуже любить гратися у воді. Тому влітку не відмовиться від активного відпочинку на водоймі разом із господарем.
Догляд
Утримання англійського спрингер-спанієля не принесе вам особливого клопоту. Однак, якщо ви хочете бачити поряд здорового собаку, то догляд за ним повинен бути регулярним. Особливу увагу приділяйте шерсті вихованця. Її необхідно вичісувати кожні кілька днів. Через свою “хвилястість” вона схильна до утворення ковтунів. Також вихованцю потрібні сезонні стрижки, щоб полегшити догляд за шерстю.
Купати вихованця рекомендується в міру забруднення, зазвичай достатньо робити це кожні чотири місяці. Вуха англійського спрингер-спанієля через свою будову й довжину можуть піддаватися розвитку інфекцій. Важливо запобігти скупченню вологи й бруду. Протирайте вуха спеціальним розчином тричі на тиждень, після чого обов’язково витирайте їх насухо. Кігті зазвичай сточуються самостійно, якщо цього недостатньо, то підрізайте їх кожен місяць.
Дресирування
Англійські спрингер-спанієлі мають гарну пам’ять, розвинений інтелект і бажання догодити й порадувати свого господаря. Власники та заводчики відзначають хорошу схильність породи до дресирування. Однак пам’ятайте, що виховання собаки ні в якому разі не можна різко припиняти. Починати навчання слід якомога раніше — бажано з трьох місяців життя цуценя. Для англійського спрингер-спанієля дуже важлива увага господаря. Він ніжний, енергійний та не схильний вередувати. Вимагає до себе спокійного ставлення без жорстокості.
Поширені захворювання
Більшість англійських спрингер-спанієлів не схильні до важких хвороб та мають міцне здоров’я й хороший імунітет. Але все ж існує ризик розвитку деяких захворювань, в тому числі й спадкових:
- фукозідоз (рідкісне спадкове захворювання обміну речовин);
- алергічні реакції;
- офтальмологічні хвороби (глаукома, атрофія сітківки ока);
- отит;
- епілепсія.
Харчування
Ветеринари та власники породи все частіше помічають деяку примхливість спрингер-спанієля у виборі їжі. У молодому віці вихованці досить перебірливі щодо їжі. Непросто також підібрати корм через схильність породи до алергічних реакцій. Годування обов’язково повинно бути збалансованим, регулярним і відповідати образу життя вихованця. Корм краще вибирати гіпоалергенний для середніх активних порід собак.
