Чау-чау

Чау-чау мають дуже добру вдачу і м’який характер. Це той собака, який безсумнівно стане вашим улюбленцем. Один тільки його вид чого вартий! Цей пухнастик з трохи сумним поглядом точно підкорить серце кожного члена сім’ї. Чау відданий своєму господареві та дуже прив’язаний до його уваги. Чого не скажеш про незнайомців — з ними чау буде обережний.

Фото породи

Історія походження

Чау-чау — одна з найдавніших порід собак. Його зовнішність точно не сплутати ні з яким іншим собакою. Він вважається унікальним, неймовірно красивим та благородним. Якщо посилатися на прямий переклад назви з китайського: «собака — волохатий лев». Точніше про породу й не сказати.

Формування породи відбувалося дуже довго. На китайському барельєфі 150 року до н. е. зображений мисливський собака, який дуже схожий на чау-чау. Дослідження та аналізи ДНК доводять, що це одна з перших примітивних порід, яка еволюціонувала від вовка в посушливих степах північного Китаю. Родовід чау-чау активно вели в буддійських монастирях, де і займалися розведенням породи. Там собак породи використовували для охорони, полювання і деякий час навіть як собак. Раніше порода вважалася «робочою конячкою», зараз це більше декоративний собака.

Існує велика кількість версій щодо назви породи. Раніше вважали, що чау-чау має спорідненість із тибетськими мастифами. Залежно від місця розведення собак варіювалися і назви: чау-чау був й собакою-вовком, собакою з чорним язиком і собакою ведмедем. Однак реальних версій підтверджено лише дві. Перша — чау-чау отримав своє ім’я завдяки стародавньому собаці чу. Друга — назву породі вигадали англійські купці, що називали всіх китайців, які проживають в Англії — «chow» і «chink».

У Європі перша згадка про чау-чау з’явилася завдяки італійському мандрівникові Марко Поло, який в той час проживав у Тибеті. У 1785-му році з’явився більш докладний опис породи — вчений Гілберт Уайт у своїй книзі «Природна історія і старовини Селборну» розповів про особливості «ведмежих» собак, яких і називав чау-чау. В Англію чау-чау дісталися тільки у 1830-му році, в 1865-му році чау-чау був подарований навіть самій королеві Вікторії. А клуб собак чау-чау в Великобританії був створений в 1895-му році.

Зовнішній вигляд

Зустрівши на вулиці чау-чау — неможливо пройти повз і не закохатися в цю породу. Горда хода, шикарна шерсть, розумний погляд — це все невід’ємна частина чау-чау. Найнезвичайнішою і відмінною рисою чау-чау є темно-синій язик, який також притаманний шарпею. Цей «ведмедик» дуже гармонійно складений. Голова велика і масивна. Широкий череп. Чіткий перехід від чола до морди відсутній. Маленькі вуха, закруглені на кінцях, розташовані широко та нахилені злегка вперед. Саме це надає чау-чау відчуття якоїсь похмурості у погляді. Статура компактна, собака виглядає абсолютно пропорційно. Широка і потужна спина. Шерсть стоїть вертикально, густа, пряма, дуже м’який підшерсток. По довжині шерсті поділяються на два типи: довгошерсті — багата, пухнаста шерсть; короткошерсті — рідкісний різновид, який має назву «смуфи», за якістю їх шерсть не відрізняється. Відмінність тільки на вигляд — з такою шерстю собаки схожі на плюшевих британських котів. Забарвлення може бути тільки однокольорове.

Характер

Чау-чау мають дуже добру вдачу і м’який характер. Це той собака, який безсумнівно стане вашим улюбленцем. Один тільки його вид чого вартий! Цей пухнастик з трохи сумним поглядом точно підкорить серце кожного члена сім’ї. Чау відданий своєму господареві та дуже прив’язаний до його уваги. Чого не скажеш про незнайомців — з ними чау буде обережний. Стороннім краще не нав’язувати свою увагу чау, він цього не любить. Вихованець буде відкритий і доброзичливий тільки з тим, кому повністю довіряє. До тварин відноситься спокійно, без агресії.

Варто відзначити, що чау відноситься до тих собак, кому не потрібен занадто активний спосіб життя. Вихованця цілком влаштує тихе квартирне життя поруч з господарем. У своєму будинку на великій території також буде відчувати себе комфортно, адже там він зможе повною мірою показати всю свою корисність, розвинути навички сторожа та захисника всього будинку.

Догляд

Якщо ви стали господарем чау, то приготуйтеся до того, що шерсті у вашому будинку буде багато. Але не поспішайте купувати потужний пилотяг, досить буде придбати спеціальну щітку і пуходерку. Регулярно вичісуйте вихованця та оглядайте шерсть на наявність колтунів. У період линяння вичісуйте щодня, якщо не хочете отримати додатковий килим із шерсті чау-чау. Купайте не частіше двох разів на кілька місяців. Дотримуйтесь й стандартних рекомендацій по догляду за вушками, очима та кігтями.

Дресирування

Чау-чау досить складно сприймають всі спроби дресирування. Рекомендована рання соціалізація та початок виховання. Згідно з дослідженнями, проведеними вченими з Університету Британської Колумбії, чау мають найнижчий ступінь сприйняття навчання та найнижчий рівень виконання команд (77 місце з 80 порід). Тому, якщо ви хочете досягти успіху, то вам потрібно мати багато вільного часу та терпіння.

Поширені захворювання

На жаль, власники чау-чау досить часто звертаються за допомогою до ветеринара. Вони схильні до різних захворювань, в тому числі і до спадкових:

• недостатність надниркових залоз;
• ентропіон (заворот/виворіт повік);
• аномалія кігтів (розщеплення);
• міопатія;
• дисплазія кульшового та колінного суглобів.

Харчування

При виборі раціону варто дивитись на потреби собаки. Чау вимогливі до складу корму. Досвідчені власники віддають перевагу сухому корму з низьким вмістом білків і жирів, де все збалансовано й готово до вживання. Підійдуть дієтичні корми та раціони для собак, схильних до алергії. Ні в якому разі не перегодовуйте чау, не давайте ласощі зі свого столу, щоб не нашкодити здоров’ю і травній системі вихованця.