Регдол

Регдол вміє повністю розслаблятися на ручках у господаря, прям може стати безвольною ганчір’яною лялькою, що повністю відповідає її назві. Така м’якість і податливість приємна та дивовижна. На вулиці регдоли відчувають себе привільно, поводяться флегматично і навіть ліниво. Відсутність агресії та стриманість в емоціях – їх відмінна риса.

Фото породи

Історія походження

Ragdoll перекладається з англійської як ганчіркова лялька. Регдол — це єдина порода кішок, яка має таку лялькову приставку в назві. Регдол вважається однією з найбільших порід кішок, третя після савани та мейн-куна. Породу вивела відома заводчиця Енн Бейкер в Америці шляхом схрещування домашньої кішки Жозефіни з бірманським котом. Потомство вийшло унікальним, всі кошенята народжувалися з новою особливістю — м’язовим розслабленням. Вони розтікалися, як віск, розм’якшувалися, як пластилін в людських руках. Ця порода досить молода, але швидко завоювала шанувальників спочатку в США, потім в Європі, а трохи пізніше і в пострадянських країнах. Офіційно породу визнали в 1993 році.

Зовнішній вигляд

Регдоли — істоти незграбні, проте які гарні та великі. Представники цієї породи можуть важити більше ніж десять кілограмів. Від бірманських котів регдолу дістались характерне сіамське забарвлення і бірюзові очі. Незвичайна властивість розслаблятись в руках передалася від пращурки породи, домашньої кішки Жозефіни.

Регдоли розвиваються повільніше за інші породи кішок. Остаточно формуються до трьох-чотирьох років. Кошенята народжуються білими, забарвлення набувають з віком. В яскравих сапфірових очах цих кішок можна просто потонути. А густа і довга шерсть на дотик як шовк.

Характер

Регдол вміє повністю розслаблятися на ручках у господаря, прям може стати безвольною ганчір’яною лялькою, що повністю відповідає її назві. Така м’якість і податливість приємна та дивовижна.

На вулиці регдоли відчувають себе привільно, поводяться флегматично і навіть ліниво. Відсутність агресії та стриманість в емоціях — їх відмінна риса. Спокійні, ніжні та в міру активні, регдоли дуже зручні для проживання в будинку. Представники цієї породи вважають за краще медитувати, а не метушитися, при цьому їх очі кольору неба проникають в саму суть буття.

Регдоли — розумні, слухняні, відмінно уживаються з іншими домашніми вихованцями та ладнають з дітьми. Перебуваючи довго без улюблених обіймів, наодинці з самим собою, може впасти в депресію.

Догляд

Представників породи регдол можна назвати досить незграбними. Якщо регдол випадково впаде з колін, або буде вами скинутий, він не зможе приземлитися на чотири лапи. Під час м’язового розслаблення регдоли повністю дезорієнтовані, тому й не здатні згрупуватися при приземленні.

Шерсть регдолів дуже пухнаста і довга, але не дивлячись на це, в догляді невибаглива. Частого вичісування ніхто не вимагає від господаря, достатньо одного разу на тиждень, благо волоски не схильні до скочування. У регдолів бувають періоди линяння, тоді цих кішок найкраще купати. Водні процедури стійко може витерпіти навіть крихітне тримісячне кошеня. Чим раніше привчити вихованця до купання, тим спокійніше він буде переносити цей процес. Спеціальний шампунь, бальзам-ополіскувач — все, як у людей. Спецзасоби потрібні для того, щоб шерсть не електризувалася і на неї не осідав пил, а також для м’якості та шовковистості.

Виховання

До регдолів не варто ставитися як до живих ляльок, їм необхідні рух та ігри, але в малих дозах. При іграх, на відміну від інших порід, не випускають кігті та практично ніколи не нявкають, що значно спрощує процес виховання улюбленця. Кішки цієї породи дуже чутливі до крику. Підвищений тон при вихованні категорично не доречний. Редгол заб’ється в дальній кут або під ліжко, дістати його звідти проблем не складе, але психологічна травма вже буде завдана.

Поширені захворювання

Регдоли — майже ідеальні домашні вихованці, але і вони не застраховані від спадкових захворювань. Гіпертрофічна кардіоміопатія — одне з найсерйозніших захворювань, воно пов’язане з тим, що м’язи серця товщають і не можуть ефективно забезпечувати роботу серця і перекачування крові до органів. Цю хворобу неможливо вилікувати, але з нею можна жити, якщо вчасно звернутися до ветеринара. У сучасному світі існує безліч ліків, які здатні продовжити життя вашому вихованцеві.

Ще одне характерне захворювання для регдолів — це дисплазія тазостегнового суглоба. Травми, падіння, невдалі стрибки можуть спровокувати початок симптомів. Якщо ви помітили, що вихованець кульгає, потрібно негайно звернутися до ветеринарного хірурга-ортопеда для того, щоб попередити дисплазію, або провести хірургічну корекцію цього захворювання.

У регдолів підвищений больовий порок і вроджена делікатність, тому вони часто можуть приховувати свої недуги. Уважно спостерігайте за поведінкою вихованця і при будь-яких підозрах звертайтеся до ветеринара.

Харчування

Регдол — порода, що дуже повільно дорослішає, це потрібно враховувати при формуванні раціону харчування. Поки представники породи ростуть, їх потрібно годувати чотири-п’ять разів на день. Дорослих регдолів зазвичай годують два-три рази на день. Якщо говорити про натуральні корма, то для представників цієї породи особливо корисні яйця, відварна яловичина і риба.