Характер бівера дуже схожий на стандартного йоркширського тер’єра, проте були втрачені здібності до полювання. Загалом це життєрадісний собака з активною життєвою позицією. Він з цікавістю дізнається навколишній світ, охоче вступає в контакт з іншими людьми та тваринами. З дітьми бівер швидко знаходить спільну мову. Слід лише пояснити, що не варто чіпати собаку під час сну або годування — це може порушити його психіку.
Інша назва | Бівер йорк а-ля-пом-пон |
Походження | Німеччина |
Зріст | Самці 15-23 см Самки 10-18 см |
Вага | 1,8-3,6 кг |
Шерсть | Дуже густа, по довжині виростає до підлоги |
Забарвлення | Чорно-біле або блакитно-біле, а також повністю чорне або цілком блакитне з білим «жабо» |
Тривалість життя | 12-16 років |
Класифікація МКФ | Породи поза класифікацією МКФ |
Група | Собаки маленьких порід або декоративні собаки |
Вартість | Від $500 |
Бівер — це окремий підвид йоркширського тер’єра. Історія породи почалася з цуценят з білими плямами, які народилися в одного з йорків німецьких заводчиків у 80-ті роки. Подружня пара Вернер та Гертруда Бівер вже близько двадцяти років займалися розведенням і дуже зацікавилися таким видом.
Вони представили чорно-білих йорків на виставці в Вісбадені. Через рік їх зареєстрували в Німеччині, але лише в 2007 році був підписаний остаточний стандарт породи.
Цікавий факт, що в назві породи можна побачити приставку «a la Pom-Pon», яка перекладається «кольоровий клубок пряжі». Приставка виникла завдяки німецькій співачці Марго Ескенс, коли чоловік подарував їй чорно-біле цуценя.
Зазвичай цю породу називають «живою іграшкою» завдяки її виду. Бівер відрізняється від звичайних йоркширських тер’єрів відтінком шерсті. Голова пропорційна тілу. Шия добре виражена, досить довга. Очі середнього розміру, зазвичай темного відтінку. Вуха стоять вгору, мають форму трикутника, розташовані високо. У зубів прямий або ножицеподібний прикус. Тулуб витягнутий, хвіст не купірують.
Грудна клітка добре розвинена. Кінцівки прямі. Шерсть бівера дуже густа, по довжині виростає до підлоги. Груди, лапи та живіт завжди білого кольору. Тіло вихованця зазвичай біло-блакитне, чорно-біле або блакитнувате. На голові також присутні плями чорного, білого, пісочного відтінку. У бівера є схильність до зміни відтінку шерсті з віком в залежності від генотипу.
Характер бівера дуже схожий на стандартного йоркширського тер’єра, проте були втрачені здібності до полювання. Загалом це життєрадісний собака з активною життєвою позицією. Він з цікавістю дізнається навколишній світ, охоче вступає в контакт з іншими людьми та тваринами. З дітьми бівер швидко знаходить спільну мову. Слід лише пояснити, що не варто чіпати собаку під час сну або годування — це може порушити його психіку.
Собаки відмінно підходять для утримання у квартирі. Вони зберігають свою дитячу безпосередність на все життя. При цьому бівер дуже розумний, раз і назавжди запам’ятовує правила в будинку. Собака пристосований для подорожі з господарем, тому легко приживається на новому місці. Краще взяти його з собою, ніж залишати з незнайомими людьми. Це викличе лише стрес для бівера.
Попри свій маленький розмір, вони завжди готові захистити себе та господаря, якщо відчувають небезпеку. Деякі власники бівера починають балувати своїх милих вихованців. Але це зовсім неправильно, розпещена собака може стати великою проблемою.
По догляду за бівером немає особливих рекомендацій. Купати його потрібно раз в місяць спеціальним шампунем для довгошерстих собак. Шовковиста шерсть швидко зростає, тому бівера, як і звичайних йорків, потрібно підстригати. Навіть якщо собака не бере участь у виставках, це лише полегшить його життя. На зиму одягайте собаку в теплий одяг та спеціальні черевики, щоб захистити лапки від хімічних реагентів, якими посипають вулиці.
Слідкуйте за вухами, краще чистити їх після купання або інтенсивної прогулянки. Кігті треба підстригати кілька разів на місяць.
Бівер під час дресирування може проявляти впертий характер й відмовлятися виконувати завдання. Але якщо знайти підхід до вихованця, то вийде навчити бівера навіть циркових трюків.
Найкраще починати виховання з найелементарніших правил, наприклад не брати їжу з рук, ходити в туалет в потрібному місці, не зволікати повідець. Тільки потім можна навантажувати собаку навчанням команд. Вже в юному віці вони вміють розпізнавати господаря. Успіх дресирування залежить від емоційного розуміння собаки та господаря.
Доброю тактикою буде нагородження в кінці. Можете взяти смачні заохочення з собою на прогулянку й навчати вихованця на свіжому повітрі. Слід уникати фізичні покарання. Собаки дуже чутливі навіть до інтонації господаря і відразу відчують злі нотки.
Бівери мають хороший імунітет, але не варто ризикувати і в холодну погоду гуляти з собакою без одягу. У цих собак є схильність до бронхіту. Після прогулянки перевіряйте шерсть вихованця на наявність шкідників. Зуби бівера схильні до раннього руйнування.
Слід звернути увагу на те, що ця порода погано переносить анестезію.
Бівер має схильність до таких захворювань:
Бівери мають схильність до ожиріння. Тому варто контролювати порції вихованця і не забувати про фізичні навантаження. Годувати бівера потрібно три рази на день. Раціон повинен бути збалансованим. Собаці буде корисно нежирне м’ясо, каші і овочі. Для підтримки якості шерсті треба використовувати вітамінні добавки. Не забувайте про жири, які містяться в молочних продуктах. Вода для бівера повинна бути завжди у вільному доступі.