Бенгальська

Деяких потенційних власників лякає можливість прояву агресії через змішання крові диких і домашніх кішок. Однак про це не варто турбуватися. Бенгальські кішки не схильні до агресії, некерованості та зайвої незалежності. Вони легко знайдуть спільну мову з кожним із членів сім’ї.

Фото породи

Історія походження

Бенгальська кішка має незвичайне походження. Представник породи — це гібрид домашньої кішки (Felis silvestris catus) і бенгальської кішки (Prionailurus bengalensis). Формуванню бенгалів ми зобов’язані одній цілеспрямованій любительниці кішок — Джейн Мілл. Попри упередження колег вона змогла створити ексклюзивну породу кішок.

У 1960 році її бенгальська кішка пов’язалася з чорним домашнім котом. Серед потомства було цікаве плямисте кошеня. На жаль, перший пра-бенгал загинув, і робота над породою була відкладена на деякий час. Ще бувши студенткою Каліфорнійського університету Джейн зацікавила можливість створення нової породи. Але науковий керівник порахував таку тему дослідження “несерйозною” і порадив зосередитися на селекції чогось більш практичного.

У 1980 році Джейн відновила роботу над породою. Тоді перед юною дослідницею стало питання, які породи братимуть участь в розведенні бенгалів. Вона використовувала азійського леопардового кота, абіссінську, американську короткошерсту, бірманську кішку і єгипетського мау.

У 1983 році шляхом ретельного відбору і селекційної роботи були відібрані ідеальні представники породи. А з 1985 року вихованці Джейн Мілл активно брали участь у національних виставках, підкоряючи експертів і глядачів унікальним зовнішнім виглядом. Бенгальська кішка отримала визнання Міжнародною асоціацією кішок у 1991 році.

Зовнішній вигляд

Відмінною особливістю бенгальської кішки вважається її шикарна зовнішність. Витончена хода, пронизливий погляд і незвичайне забарвлення — все це притаманне виключно бенгалам. Статура бенгальської кішки міцна і витягнута, але не масивна. Бенгали декілька більше, ніж звичайні домашні коти. Будова черепа відноситься до “дикого” типу. Форма голови клиноподібна, трохи подовжена з вельми згладженими контурами.

Вуха продовжують лінію клина, середнього розміру, широкі біля основи й закруглені в кінці. Очі овальної форми, помірно великі та дуже виразні. Колір очей яскравий і насичений, залежить від забарвлення шерсті. Може зустрічатися: світло-зеленого, золотого, синього кольору і відтінку сапфіра. Шия досить довга, витончена і з розвиненою мускулатурою.

Кінцівки середньої довжини, пропорційні. Хвіст бенгальської кішки середньої довжини, товстий і звужується до кінця. Має темні смужки або вкритий невеликими цятками. Шерсть коротка, гладенька.

Забарвлення бенгалів дуже нагадує леопардів. Допустимі забарвлення: плямисте, мармурове, розетчате, чорне таббі, сріблясте таббі. Блакитне забарвлення наразі визнане тільки однією з міжнародних фелінологічних організацій (TICA). Забарвлення меланістік знаходиться на стадії визнання.

Характер

Деяких потенційних власників лякає можливість прояву агресії через змішання крові диких і домашніх кішок. Однак про це не варто турбуватися. Бенгальські кішки не схильні до агресії, некерованості та зайвої незалежності. Вони легко знайдуть спільну мову з кожним із членів сім’ї.

До кішок і собак інших порід ставляться доброзичливо. Важливо стежити тільки за відношенням бенгалів до дрібних тварин. У бенгальської кішки надзвичайно розвинений мисливський інстинкт і домашній хом’як легко може стати для неї здобиччю. Вони поєднують в собі активність, допитливість і ласку, яку постійно готові дарувати господареві.

Догляд

Шовковиста і коротка шерсть бенгальської кішки не вимагає складного догляду. Досить вичісувати вихованця м’якою щіткою один раз на декілька тижнів. Особливістю бенгалів вважається їх неабияка охайність і любов до води. Проте часті водні процедури протипоказані. Жорстка вода здатна погіршити стан і вид шерсті бенгальської кішки. Чистити зуби, підстригати кігті, а також очищувати вуха з очима бажано щотижня.

Виховання

Бенгальська кішка дуже ніжно ​​ставиться до господаря. Бенгали можуть проявляти незалежність, бо це закладено в них природою. Але особливих проблем у вихованні бенгалів не виникне, вони слухняні та цілеспрямовані. Проявіть трохи наполегливості, і кішка відразу поспішить вас порадувати.

Власники відзначають хорошу схильність до навчання і дресирування. Бенгали здатні не тільки швидко привчитися до лотка, а й гуляти на повідцю або підносити м’яч.

Поширені захворювання

При належному догляді бенгальські кішки зможуть радувати вас протягом 16 років. Представники породи не схильні до розвитку важких генетичних захворювань і вважаються дуже витривалими. Однак ризик виникнення деяких хвороб все ж є:

• дисплазія кульшового суглоба;
• гіпертрофічна кардіоміопатія;
• прогресуюча атрофія сітківки;
• запальні процеси кишківника;
• синдром плоских грудей у ​​кошенят.

Харчування

Раціон бенгальської кішки повинен бути збалансований, а годування мати регулярний характер. Бенгали невибагливі у виборі їжі й не мають проблем з алергічними реакціями. Для годування підійде як натуральний раціон, так і готові корми. Корм варто вибирати з усіма необхідними вітамінними добавками преміумкласу для середніх порід кішок.