Баварський Гірський Слідовий Гончак

Баварський гірський слідовий гончак вважається собакою одного господаря, шалено прив’язується до сімейства і готовий бути йому відданим усе життя. Любить перебувати в центрі уваги та постійній компанії, до самотності не готовий. З іншими домашніми вихованцями, на жаль, не порозуміється.

Фото породи

Історія походження

Баварський гірський гончак був виведений спеціально для полювання в гірській місцевості Німеччини в XVIII столітті. Своїй появі порода зобов’язана баварському барону Карлу-Бебенбургу Райхенхале, який мріяв про помічника, відмінно пристосованому до полювання в горах. Барон зробив все, щоб створити ідеального шукача по кров’яному сліду. Відомий в той час ганноверський гончак безпомилково знаходив здобич по кров’яному сліду, але не влаштовувала барона, через те, що виявилась повністю не пристосованою до роботи в горах.

Рішення схрестити ганноверського гончака та німецького бракка дало свої плоди. На світ з’явився новий вдосконалений гірський гончак. Поєднання службових характеристик і висококласна робота в горах виявилося настільки вдалим, що порода швидко стала набирати популярність серед запеклих мисливців у Німеччині. 1912 став вирішальним у розвитку породи — вона була офіційно визнана, а також створений клуб баварського гірського гончака. Але слава тривала недовго, після світових воєн представників породи практично не залишилося. Кінологи по крупицях відновлювали породу і дали їй друге життя. Сьогодні популярна більше як службова собака не тільки в Німеччині, але і в Чехії, Польщі та Словаччині.

Зовнішній вигляд

Баварських гірських гончаків відносять до великих порід. Вага середнього гончака може перевалити за 25 кг, в холці досягають до 52 см. Яскраво виражене мускулисте тіло з могутньою шиєю і сильними лапами не дає забути, для яких цілей виведена порода. Широкий череп, вуха високо поставлені, звисають, біля основи широкі, кінчики закруглені. Шерсть у гірських гончаків коротка, товста та блискуча, помірно жорстка, прилягає до тіла. Вона коротша на голові та вухах, довша і грубіша на животі, лапах і хвості. Собаки цієї породи мають найрізноманітніше забарвлення — від світло-горіхового до темно-каштанового кольору. При цьому, зазвичай, область вух і мордочки пофарбовані відтінками сірого та чорного, також можуть бути вкраплення рудого або білого кольорів.

Характер

Баварський гірський слідовий гончак вважається собакою одного господаря, шалено прив’язується до сімейства і готовий бути йому відданим усе життя. Любить перебувати в центрі уваги та постійній компанії, до самотності не готовий. З іншими домашніми вихованцями, на жаль, не порозуміється. Належної агресії до незнайомців чи підозрілим типам не проявляє. Розраховувати на те, що гірський гончак перекваліфікується у сторожового собаку не варто, йому не судилося стати відмінним охоронцем. Дуже витривалі та готові працювати годинами. По-справжньому щасливими почуваються під час полювання або супер витривалого тренування.

Догляд

Ідеальний господар для баварського гончака — це мисливець або лісник, який весь час живе за містом. Тільки багатогодинні ігри, прогулянки або заняття зможуть вгамувати енергію, що б’є через край. Догляд за шерстю максимально нетрудомісткий, інтенсивно вичісувати варто масажною щіткою тільки під час линяння. Вуха вважаються вразливим місцем гончака, їх висяча форма сприяє появі інфекцій або паразитів, за ними потрібне пильно слідкувати.

Дресирування

Непоступливість і впертість баварського гірського гончака створюють перешкоди на шляху до ідеальності. Для такого вихованця з упертим характером під час дресирування потрібен досвідчений фахівець. До соціалізації цуценя слід приступати у віці трьох місяців, не пізніше. Кращий вид активності для собаки — це полювання, не забувайте про це. При правильному та регулярному дресируванню можуть використовуватися на службі в поліції.

Поширені захворювання

Опорно-руховий апарат — слабке місце баварського гірського гончака. Представники цієї породи схильні до дисплазії ліктьового та тазостегнового суглобів. До поширених захворювань належать різні проблеми з очима. Недостатня вентиляція слухового каналу сприяє хронічному перебігу інфекційних запалень, що характерно для всіх порід з висячими вухами.

Харчування

Баварський гірський слідовий гончак вимагає відповідального підходу до харчування. Збалансований раціон, в якому буде необхідне для робочого собаки співвідношення білків, жирів і вуглеводів. Такі собаки потребують щоденних фізичних навантажень, а тому постійно вимагають необхідний запас енергії для ефективних занять і нормальної життєдіяльності. У холодну пору року доцільно збільшувати споживання тваринних жирів. Менша кількість жирів у раціоні компенсується збільшенням частки вуглеводів. Їх включають в меню у вигляді круп’яних і овочевих страв, а також підсушеного житнього хліба. Його замочують бульйоном, молоком або іншою рідиною.