Австралійський короткохвостий вівчарський собака дуже працьовитий. Їй важко нічого не робити, адже у неї є багато енергії і активності. Собаки люблять свободу, незалежність, тому визнають лише одного господаря. Люблять багато бігати і бавитися, а також витривалі до фізичних навантажень.
Інша назва | Австралійський короткохвостий хілер, стампі |
Походження | Австралія |
Зріст | Самці 46-51 см Самки 43-48 см |
Вага | Самці 18-23 кг Самки 16-20 кг |
Шерсть | Подвійна, коротка, пряма, середньої жорсткості |
Забарвлення | Червоне крапчасте, блакитне крапчасте |
Тривалість життя | 10-14 років |
Класифікація МКФ | Собаки-вівчарі та собаки-скотарі (крім швейцарських собак-скотарів) |
Група | Службові собаки |
Вартість | $500-600 |
Австралійський короткохвостий вівчарський собака родом з Нового Південного Уельсу. Тут її вивів погонич скоту Тімменсом для того, щоб собаки охороняли і захищала стада при перегоні їх з пасовищ на ринок Сіднея.
Тоді ще далекі родичі австралійських вівчарських собак — хілери допомагали сім’ям переганяти велику рогату худобу на далекі відстані.
Згодом собаки були продані разом з усім господарством і вчені продовжували їх схрещувати з іншими породами, такими як келпі, далматинці і навіть з бультер’єрами.
Так вдалось вивести породу австралійської короткохвостої собаки.
Після Другої світової війни солдати, які поверталися додому, в Америку і Канаду, привезли собак на батьківщину.
Собака великий, але при цьому компактний зі сильними м’язами. Ріст у самців від 46 до 51 см, у самок — від 43 до 48 см. Вага також відрізняється в залежності від статі. У самців вага досягає 18-23 кг, у самок — 16-20 кг.
Цуцики народжуються білого кольору і тільки після дорослішання набувають свого природного кольору. Шерсть у вихованців подвійна, коротка, середньої жорсткості. Є короткий, м’який підшерсток. На бедрах є вичіски, на шиї шерсть довша, ніж на всьому тілі.
Забарвлення буває голубим крапчастим або червоним крапчастим. Якщо у собаки блакитне забарвлення, то вона може мати чорні крапки, але тільки не червоні. А якщо собака червоного забарвлення, то він може також мати крапки чорного або червоного кольору, але ні в якому разі не голубі.
Вуха у вихованця високі з добре загостреними кінцями. Хвіст собаки — не довший за 10 см.
Австралійський короткохвостий вівчарський собака дуже працьовитий. Їй важко нічого не робити, адже у неї є багато енергії і активності.
Собаки люблять свободу, незалежність, тому визнають лише одного господаря. Люблять багато бігати і бавитися, а також витривалі до фізичних навантажень.
Ці улюбленці розумні і входять у світовий список топ-10 наймудріших порід собак. Не агресивні і добре підходять для утримання в сім’ях, де є маленькі діти.
Характер буває впертим, але якщо собака бачить авторитет господаря, то буде послушний.
Також їм характерно захищати дім, охороняти власність, адже вони уважні і обережні.
Австралійський короткохвостий вівчарський собака не потребує багато часу для догляду. Шерсть треба ретельно розчісувати під час линяння. Купати тільки якщо улюбленець забруднився і не може самостійно очиститися. Регулярно оглядати вуха і очі на чистоту, перевіряти зуби. При необхідності підстригати кігті.
Для проживання найкраще підійде заміський дім, де у собаки буде можливість багато бігати і проводити час на свіжому повітрі.
Якщо заводити цю породу для проживання в квартирі, то треба буде багато і активно гуляти, регулярно змінюючи маршрути. Тим самим давати можливість проявляти свій розум і пам’ять.
Навчати собаку треба зразу, як тільки він з’явився в домі. Найкраще, якщо навчати буде одна людина — господар. Вони потребують частих тренувань, ігор і активних прогулянок.
Улюбленці розумні і швидко запам’ятовують команди. Легко і без додаткової допомоги можна навчити їх лежати, відгукуватися на ім’я, ходити в лоток, не шкодити в домі і на дворі. Собака може виконувати різні трюки, змагатися в іграх і випробуваннях.
Собаки мають міцне здоров’я, але мають схильність до деяких захворювань. Наприклад, до прогресуючої сліпоти, дисплазії тазобедренного суглобу, браку зубів через недостатню кількість вітамінів.
Годувати рекомендується натуральною їжею, а не кормом. Раціон формувати зі свіжих продуктів. Цуцикам давати багато сиру. Дорослим собакам м’ясо, рибу, овочі (можна тушкувати), крупи, яйця. Також можна додавати в раціон вітаміни. Не можна давати солодке, копчене, цитруси, жирне м’ясо.