Австралійський Хілер

Австралійський хілер завжди активний і пильний. Дуже розумні й чуйні, і з часом можуть навчитися читати думки свого власника. Вони стають абсолютно відданими одній людині, вважаючи за краще вивчати кожен його рух. Собаки дійсно стають лояльними та захищають всю свою сім’ю, але завжди вибирають улюбленця і лідера.

Фото породи

Історія походження

Перші згадки про австралійського хілера зафіксовані на початку XIX століття. Їх пов’язують з приїздом англійських скотарів в Австралію. Фермери в нових колоніях виявили, що привезені з Англії собаки не підходили. Вони не були пристосовані ні до суворого австралійському клімату, ні до дикої природи великої рогатої худоби. Водночас відбувалася втрата великої кількості худоби при транспортуванні на ринок через відсутність контролю з боку пастуших собак.

В середині 1800-х років деякі фермери експериментували, схрестивши собаку блю-мерла з рідним дінго, і приємно здивувалися. Потомство вийшло розумним і здатним до навчання. Водночас було природно агресивним, що необхідно для боротьби з дикою поведінкою худоби в той час. Ці собаки стали відомі, як «хілери».

Стандарт породи був заснований переважно на формі породи дінго та вперше опублікований в 1903 році. Тільки в 1980 році Американський кеннел-клуб офіційно визнав австралійського собаку в британському Кеннел-клубі.

Зовнішній вигляд

Порода міцно складена без надмірностей і недоліків. Здатна розвивати швидкість. У деяких собак спостерігається тенденція до кремезності в передніх кінцівках.

Голова відносно широка та сильна. Вуха знаходяться у вертикальному положенні, м’язисті та рухливі, постійно сканують навколишнє середовище. Рот сильний з «щільними» губами та великими зубами в акуратному прикусі.

Шия дуже мускулиста й товста. У породи опуклі груди через велику місткість легенів, а спина широка й тверда. Всі чотири кінцівки повинні бути прямими й правильними в русі, з хорошими кістками та з сильними вигнутими пальцями.

Шерсть австралійського хілера досить коротка, щільна і груба, з товстим підшерстям. Забарвлення переважно блакитного або червоного кольору. Чорні, сині й коричневі відмітини на обличчі й кінцівках дозволені стандартами породи, але темні відмітини на тулубі не вітаються.

Зростом самці хілера сягають від 46 до 51 см і важать від 18 до 22 кг, а самки заввишки 43-48 см та важать 15-20 кг.

Характер

Австралійський хілер завжди активний і пильний. Дуже розумні й чуйні, і з часом можуть навчитися читати думки свого власника. Вони стають абсолютно відданими одній людині, вважаючи за краще вивчати кожен його рух. Собаки дійсно стають лояльними та захищають всю свою сім’ю, але завжди вибирають улюбленця і лідера.

Ця порода хороша для дітей старшого віку. Грубе поводження або непередбачувана поведінка молодшої дитини можуть викликати порцію невдоволення. З них виходять відмінні сторожові собаки, які енергійно захищають свою територію від зловмисників. Собаки цієї породи, як правило, з підозрою ставляться до незнайомців. Через їх високий рівень енергії й незвичайні поведінкові характеристики, рекомендуються тільки досвідченим власникам собак.

Догляд

Шерсть хілера вимагає дуже мало роботи. Його можна легко чистити щіткою час від часу. Купання потрібно рідко. Порода линяє цілий рік.

Хороша гігієна порожнини рота так само важлива для собак, як і для людей. Бажано привчити вихованця до щоденного чищення зубів. Аналогічно, обережне використання кусачок для підрізання кінців довгих кігтів у віці від 2 до 3 місяців зробить цю рутинну роботу менш стресовою для дорослого собаки.

Дресирування

Австралійський хілер має здатність швидко засвоювати нові команди, а також здатність реагувати на усні вказівки. Навчати слухняності нескладно, але складно зберегти інтерес. Ця порода швидко втомлюється від вивчення простих команд. Але досягає успіху в змаганнях зі спритності та слухняності.

Багато скотогонних собак погано поводяться без достатньої фізичної активності. Таку поведінку набагато рідше можна побачити у добре тренованого собаки. Для австралійського собаки найгірше покарання полягає в тому, щоб відокремити її від господаря. А цуценят, які кусають руки або ноги власника, слід ігнорувати, поки поведінка не припиниться.

Поширені захворювання

Австралійський собака, як правило, дуже здоровий, але, як і всі породні собаки має певні проблеми. Зокрема, захворювання сенсорних органів, нервової системи:

• катаракта;
• глухота;
• епілепсія;
• гіпотиреоз;
• пахова і пупкова грижа;
• нейронний цероїдний ліпофусциноз;
• атрофія сітківки;
• дегенерація тканин сітківки ока, що веде до втрати зору.

Харчування

Австралійський хілер дуже спортивний собака й вимагає збалансованого харчування, щоб підтримувати рівень енергії. Високоякісний корм для собак є обов’язковим на всіх етапах життя — від цуценяти до старшого віку.