Аляскинський Маламут

Ця порода дуже енергійна і вимагає до себе великої кількості уваги. Маламути дуже активні, тому якщо ви володарі великого заміського будинку з заднім двориком, готуйтеся до виритих ям, знищеного газону або грядок. Маламути дуже грайливі, активні та доброзичливі. Також вони люблять бути в центрі уваги й іноді перевіряти вас на міцність.

Фото породи

Історія походження

Аляскинський маламут — північна порода собак, предками якої були арктичні вовки. Перші маламути з’явилися в ескімоських племенах «малеімутов», звідти й назва. Ескімоси розводили і підтримували популяцію цієї породи, а також використовували собак для перевозу вантажів і захисту від північних ведмедів.

Селекціонерами було виведено два види аляскинських маламутів: М’Лут і Коцебу. Коцебу мають один окрас вовчий, при цьому вони менш агресивні і дуже активні. М’Лут більші та відрізняються великою кольоровою гамою — від вовчого до білого. Офіційно порода аляскинський маламут була зареєстрована в 1935 році. І хоча багато хто досі сперечається, який же з маламутів «правильний», обидва види мають попит по всьому світу.

Зовнішній вигляд

Аляскинські маламути за своїм виглядом дуже нагадують великих вовків. Собаки мають велику статуру з розвиненою мускулатурою. У маламутів широка голова з прямостоячими вухами та в основному темно-карі очі. Чітко виділяється загривок. Лапи середньої довжини, м’язисті, міцні, з опушеними подушечками. Хвіст — пухнастий, шаблевидний.

Маламути мають густу середньої довжини шерсть та щільне підшерстя, що дозволяє їм переносити сильні морози й рвучкі вітри. Забарвлення у собак найрізноманітніше: від вовчого до сніжно-білого.

Характер

Ця порода дуже енергійна і вимагає до себе великої кількості уваги. Маламути дуже активні, тому якщо ви володарі великого заміського будинку з заднім двориком, готуйтеся до виритих ям, знищеного газону або грядок.

Маламути дуже грайливі, активні та доброзичливі. Також вони люблять бути в центрі уваги й іноді перевіряти вас на міцність. Собаки володіють чіткими природними інстинктами. Не варто дивуватися, якщо ваш пес буде полювати на птахів або білок в парку. Але однозначно варто привчати собаку до дружби з дрібними кішками та песиками, інакше вони будуть полювати за ними.

Догляд

Одна з особливостей маламутов — це густа шерсть, тому вони потребують частого догляду. Вичісувати хутро варто два рази в тиждень, а під час линяння — частіше. Мити собаку потрібно не менше одного разу на тиждень. Обов’язково очищайте вуха, очі та підстригайте кігті свого домашнього улюбленця раз в 10 днів.

Дресирування

Аляскинські маламути потребують велику кількість прогулянок, активностей та дресирувань. Хоча останнє не кожному під силу. Ця порода дуже примхлива і, так би мовити, іноді буває «сама собі на умі». Вони можуть не послухатися навіть в той час, коли ви даєте абсолютно чітку команду. Люблять ці красені перевірити чи займаєте ви ще лідерські позиції в цьому будинку.

Щоб виховання маламутів було вдалим, варто дотримуватися кількох простих, і водночас дуже важливих правил: починати виховання варто не пізніше 6 місяців; якщо собака нашкодив, не варто його годувати зі столу або якось заохочувати; контролюйте прийом їжі та дайте своєму вихованцеві зрозуміти, що ви є лідером в цьому тандемі. Вам краще самим навчити маламута базовим командам, а спеціалізовані варто перекласти на плечі професіонала.

Поширені захворювання

Аляскінські маламути дуже сильні та витривалі пси, але, як і всі інші породи, мають схильності до ряду певних захворювань: гіпотиреоз, дисплазія тазового стегна, хондродисплазія, катаракта, гемералопия (денна сліпота), полінейропатія.

Харчування

Дана порода зовсім невибаглива в харчуванні, їх можна годувати натуральною їжею. У раціон маламутов варто включити різні крупи, відварені на бульйоні з додаванням шматочків м’яса або субпродуктів. Також можна годувати пса сухим кормом, але при цьому його якість повинна бути дуже високою. Аляскінські маламути не страждають повнотою або переїдання. В силу своєї природи вони дуже рухливі та нервувати з цього приводу зайвий раз не варто.