Характерною ознакою собаки є бажання завжди захищати свою територію. Вони прекрасно приживаються в сім’ях, можуть бути хорошими компаньйонами для дітей і дорослих. Добре поводяться з іншими тваринами на одній території, адже їх аіді сприймають як об’єктів, яких треба захищати. Потребують багато ласки та ніжності від господаря, тому завжди будуть хотіти, щоб їх гладили, похвалили й взяли зі собою.
Інша назва | Атласька вівчарка |
Походження | Марокко, Туніс, Алжир |
Зріст | 52-62 см |
Вага | ±30 кг |
Шерсть | Дуже щільна, довга |
Забарвлення | В основному біле, однак іноді собаки цієї породи можуть мати чорне, чорно-біле, рудувато-коричневе або руде забарвлення |
Тривалість життя | 10-12 років |
Класифікація МКФ | Пінчери, шнауцери, молоси та швейцарські гірські собаки |
Група | Сторожові собаки, собаки для захисту, собаки для охорони |
Вартість | $300 |
Батьківщиною аіді є Атлаські гори, які розташовані в Марокко, Тунісі, Алжирі. Історія породи тягнеться в давнину, де основним заняттям аіді було полювання і вистежування звірів. Також собаки були чудовими пастухами для худоби й захисниками господарств.
Справжня історія походження породи точно невідома. Є припущення, що вона з’явилася в результаті схрещування іспанського і португальського мастифа.
Собака добре пристосовується до будь-яких кліматичних умов, адже виріс в горах. Зараз порода не дуже популярна у світі, основним місцем проживання є північна Африка. І хоча вона не дуже відома, FCI (Міжнародна кінологічна федерація) її затвердила.
Аіді — це собака середнього розміру з добре розвиненими м’язами й помітною мускулистістю. За стандартом очі у собаки розкосі, вуха напіввисячі, голова нагадує форму голови ведмедя. Висота в аіді може бути від 52 до 62 см. Вага 20-30 кг.
Шерсть у собаки густа, гладка, є підшерсток. Забарвлення може бути найрізноманітніше: найчастіше зустрічається біле, чорне, чорно-біле, рудувато-коричневе, тигрове. Помітною ознакою собаки є хвіст, який в піднятому стані схожий на перо.
Характерною ознакою собаки є бажання завжди захищати свою територію. Вони прекрасно приживаються в сім’ях, можуть бути хорошими компаньйонами для дітей і дорослих.
Добре поводяться з іншими тваринами на одній території, адже їх аіді сприймають як об’єктів, яких треба захищати. Потребують багато ласки та ніжності від господаря, тому завжди будуть хотіти, щоб їх гладили, похвалили й взяли зі собою.
В аіді прекрасна швидка реакція, вони миттєво реагують і виконують завдання. Все ж треба врахувати їхню мисливську природу. Собаки дуже незалежні, самостійні і якщо їм вчасно не показати, хто в домі господар, то потім вони можуть не слухатися.
Аіді не любить лінивства і бездіяльності. Їм важко всидіти на місці, вони завжди прагнутимуть бавитися, бігати й активно проводити час. Аіді досить ревниві, тому варто приділяти їм багато часу та уваги.
Позитивною ознакою породи є те, що аіді без проблем може жити у квартирі, головне — вчасно вигулювати собаку і постійно давати якусь роботу. Якщо активних навантажень буде недостатньо, у вихованця може зіпсуватися характер.
У приватному будинку не рекомендують тримати собаку на ланцюгу або в вольєрі. Кращим буде для аіді мати вільний простір для проживання. Шерсть потрібно розчісувати раз на тиждень, якщо період линяння — тоді через день.
Купати не частіше двох разів на рік. Аіді охоче приймають ванну на відкритих територіях. Це можна робити у дворі. Регулярно треба стежити за станом очей, зубів і вух. При забрудненнях — видаляти бруд делікатно й обережно.
Представники цієї породи дуже енергійні, активні собаки, їм не властиво лінуватися. Завжди потрібно забезпечувати їм хороший викид енергії тривалими прогулянками, активними іграми та навчанням.
З раннього дитинства привчайте собаку до того, що в будинку є тільки один господар. Адже аіді — незалежні й самодостатні, схильні самостійно приймати рішення і відчувати свою лідерську позицію.
Якщо у господаря немає досвіду тренування собак, то краще доручити цю справу фахівцям. Адже аіді може хитрувати та маніпулювати. Спочатку треба виводити їх гуляти в місця, де є інші собаки. З раннього віку важлива соціалізація.
Через своє природне походження, аіді мають міцне здоров’я і сильний імунітет. Однак варто раз на півроку перевіряти вихованця у ветеринара. Спадкових хвороб у представників породи немає.
Краще годувати собаку натуральною їжею. Основою харчування повинні бути білки. Тому варто часто давати м’ясо, рибу, субпродукти. За кількістю вуглеводів треба уважно стежити, адже вони можуть викликати в аіді ожиріння.