Тайган

Як у представника хортів, у собаки чітко виражені мисливські інстинкти. Якщо тварина живе у квартирі, на прогулянці варто стежити за ним в обидва ока. Він не відмовиться від ловлі дрібної живності заради спортивного інтересу. При цьому з людьми тайган не агресивний. Швидко знаходить контакт, і вони стають кращими друзями. Зв’язок з господарем для киргизького хорта важливий.

Фото породи

Історія походження

Перші згадки про породу сягають корінням в стародавні легенди, тибетські, китайські й киргизькі епоси. Собака описується як безстрашний друг, посланий небесами. Предки тайгана кочували разом з киргизькими племінними народами. Вони супроводжували господарів, виконуючи різні функції. Головна з них — полювання. Сліди киргизьких хортів знайдені як в центральній Азії, так і в Сибірі. У горах Тянь Шань, які розташовані на території п’яти країн, тварини жили протягом століть. Таким чином представники тайганів брали участь в розведенні багатьох порід. Офіційних даних по виникненню та поширенню породи собак не залишилося, — тільки припущення вчених.

Киргизькі хорти вважаються більш гірськими, ніж степовими собаками. До сьогодні представники породи виступають компаньйонами для гірських мисливців. Свою функцію тварини виконують навіть на висоті 4000 метрів, що для хортів вважається феноменом.

У 1930-х роках СРСР почав офіційно реєструвати представників тайганів. Але стандарт прийняли тільки в 1964 році. Тимчасово зупинила розвиток породи Друга світова війна. Як і іншими собаками, хортами в період війни та п’ять років після ніхто не займався. У 1995 році Рада кінологів Киргизії прийняла новий стандарт породи. Сьогодні на батьківщині собаки так само популярні серед мисливців.

Зовнішній вигляд

Представники породи наділені струнким і підтягнутим тілом. Довга клиноподібна голова з прямою мордочкою. Овальні очі коричневого відтінку. Ніс — чорного або темно-коричневого кольору. Висячі вуха щільно прилягають до голови та досягають приблизно 18 см. Довгі й тонкі передні ноги поставлені прямо. Задні — відведенні назад, паралельні один до одного. Тонкий хвіст за формою нагадує шаблю.

Шерсть тайгана — подовжена, м’яка. На боках та спині коротша. Офіційно визнається чорний, білий, чорно-білий, сірий, жовтий відтінки. Відхиленням вважаються коричневе та мармурове забарвлення.

Характер

Як у представника хортів, у собаки чітко виражені мисливські інстинкти. Якщо тварина живе у квартирі, на прогулянці варто стежити за ним в обидва ока. Він не відмовиться від ловлі дрібної живності заради спортивного інтересу. При цьому з людьми тайган не агресивний. Швидко знаходить контакт, і вони стають кращими друзями. Зв’язок з господарем для киргизького хорта важливий. Протягом багатовікової історії вони жили поруч з людьми. З іншими собаками з легкістю уживаються в одному будинку. Але якщо під одним дахом з киргизьким хортом поселити кота, може виникнути конфлікт. В такому випадку краще знайомити їх у ранньому віці.

Рівень енергії у представників породи високий. Тому потрібні регулярні тривалі прогулянки. Найкраще собаці живеться у приватному будинку з великою територією для активностей.

Догляд

Довгу шерсть вихованця вичісуйте фурмінатором раз в тиждень. В осінньо-зимовий період, в активну фазу линяння, повторюйте процедуру щодня. Стригти тварину не потрібно. Купайте тайгана не частіше чотирьох разів на рік.

Час від часу, особливо після активних тренувань та прогулянок у парку, оглядайте вуха, очі та зуби. Вушні раковини й очні яблука протирайте ватним диском з водою або спецрозчином. Два рази на рік рекомендується проводити щеплення та профілактику глистів.

Дресирування

В силу природних мисливських інстинктів тайгани потребують активних тренувань. При їх відсутності тварини можуть впасти в депресію. Це сильна та злісна до дичини порода з яскраво вираженим чуттям. Представники полюють на вовка, лисицю, борсука, дику кішку та ін.

Почати тренування рекомендується з трьох-чотирьох місяців. У цей період формується м’язовий корсет, легкі, психіка. Інтелект дозволяє собаці з легкістю запам’ятовувати будь-які команди. Головне — регулярність та різного виду активності з усіма членами сім’ї.

Поширені захворювання

Витривала тварина має міцне здоров’я. Особливих проблем у тайганів не спостерігається. Завдяки підтримці імунітету, тренуванням та належному догляду собаки доживають до 18 років. Можуть зустрічатися проблеми з кістковим скелетом через активний спосіб життя та високі навантаження. Іноді виникають захворювання очей та шлунково-кишкового тракту.

Харчування

Дво-триразове харчування для дорослого тайгана стане ідеальним варіантом. До пів року малюка годуєте 5-6 разів на день маленькими порціями. У міру дорослішання поступово скорочуйте кількість прийомів їжі. Подбайте про достатню дозу білка. Підійде яловичина, баранина, субпродукти, яйця, риба, сир. Також тайгани люблять гречку, перловку, овочі та фрукти. Варто виключити повністю:

• ковбасу;
• боби;
• солодке та випічку;
• свинину.