Італійський Вольпіно

Ці собаки дуже активні, енергійні й дружні. Вони швидко прив’язуються до свого господаря і хочуть якомога більше часу проводити з ним. Однак вони ненав’язливі. Якщо у них буде якесь заняття або багато іграшок, то вони легко можуть перенести самотність. Може бути чудовим сторожем будинку, адже попри свої маленькі розміри, він дуже голосно гавкає.

Фото породи

Історія походження

Італійський вольпіно походить від європейського шпіца, який з’явився на світі ще в Бронзовому столітті. Про давнє походження італійського шпіца свідчать зображення на етруській кераміці, які датуються IX століттям до н.е.

Також італійський вольпіно зображувався на картині відомого художника Вітторе Карпаччо. Розводили цих собак найчастіше у Флоренції, звідси й інша назва собак — флорентійський шпіц.

Собаки були широко популярні й використовувалися як у дворах аристократії, так і на господарствах звичайних селян. Назва італійського вольпіно означає «італійська лисиця», оскільки зовні вони схожі на маленьку лисичку.

Офіційна історія собак почалася в 1901 році, коли їх вперше внесли в племінну книгу. Міжнародна кінологічна федерація визнала і затвердила породу в 1956 році.

В середині минулого століття собаки виявилися на межі зникнення, у світі було лише кілька чистокровних вольпіно. Почалася програма зі збереження та відновлення породи.

Зовнішній вигляд

Італійський вольпіно маленького розміру і гармонійної статури. Має густу і дуже довгу шерсть. Корпус має квадратну форму. Самці трохи вищі за самок. Їх висота приблизно 27-30 см, висота самок — 25-28 см. Вага близько 4 кг.

Голова клиноподібної форми. Морда має конусну форму, ніс завжди чорного кольору. Очі овальні, широко розставлені, зазвичай колір темно-золотистий. Вуха трикутні, поставлені близько один до одного.

Хвіст загнений в кільце і посаджений високо. Лапи невеликі, але сильні. Шерсть в італійського вольпіно довга, щільна, пряма, а на дотик жорстка. На шиї утворений комір. Забарвлення завжди або чисто біле, або суцільне руде.

Характер

Ці собаки дуже активні, енергійні й дружні. Вони швидко прив’язуються до свого господаря і хочуть якомога більше часу проводити з ним. Однак вони ненав’язливі. Якщо у них буде якесь заняття або багато іграшок, то вони легко можуть перенести самотність.

Може бути чудовим сторожем будинку, адже попри свої маленькі розміри, він дуже голосно гавкає. З раннього дитинства потрібно вчити собаку так, щоб вона не гавкала без причини.

До самої старості італійський вольпіно любить багато бавитися та активно проводити час. Їм легко даються різні спортивні ігри та змагання між собаками.

Добре ставиться до дітей, проте потрібно пам’ятати, що якщо діти будуть пакостити, то цей горда собака може за себе постояти. З іншими тваринами в будинку не конфліктує, а охоче буде разом бавитися.

Догляд

Якщо приділяти багато часу фізичним навантаженням, то собака легко може жити в міській квартирі. Однак варто пам’ятати, що якщо активностей буде недостатньо, то вона може почати шкодити в будинку і псувати меблі.

Собака охайний і завжди сам знає, що не можна бруднитися. Він сам буде обходити калюжі й болото, щоб не забруднити собі шерсть.

Італійський вольпіно любить багато часу проводити з іграшками, тому варто подбати, щоб він постійно мав чим бавитися.

Вигулювати собаку потрібно двічі на день не менш як годину. Якщо на вулиці дощова погода, то варто одягнути вихованця в спеціальний комбінезон.

Шерсть потрібно вичісувати приблизно через день, оскільки вони линяють. Купати рекомендують приблизно раз на місяць, але якщо шерсть забрудниться раніше, то можна її витерти вологим рушником.

Дресирування

Італійські вольпіно прекрасно підходять тим людям, які ще не мали ніколи собак. Вони розумні, мають гарну пам’ять, легко навчаються і не вередують.

Виховання потрібно проводити з раннього віку. З перших днів появи цуценя в будинку потрібно показати йому, хто в домі господар. Але не можна на собаку кричати або підвищувати голос. Вони на це реагують дуже агресивно і злісно.

Поширені захворювання

Важливо пам’ятати про вакцинацію цуценят. Дорослу собаку вакцинують щороку. У них міцне здоров’я, але можуть спостерігатися такі захворювання:

• вивихи й травми;
• гінгівіт;
• хвороба Аддісона;
• крипторхізм;
• дистихіаз;
• алергії.

Харчування

Собаку можна годувати як натуральною їжею, так і кормом. Не можна змішувати ці типи харчування. Якщо годувати натуральною їжею, то основою раціону має бути м’ясо. Декілька разів на тиждень можна замінити його субпродуктами. Раз на тиждень можна дати морську рибу, але бажано очистити її від кісток. Також в раціоні повинні бути каші, овочі, кисломолочні продукти. Можна додавати в раціон вітаміни та мінерали.