Буковинська вівчарка — чудовий захисник господарства, адже вона недовірливо ставиться до чужинців, готова до останнього захищати свою територію. Вони мужні, злісні до диких тварин. Справжні нічні мисливці, адже саме вночі вони обходять, перевіряють свою територію і при виявленні чогось підозрілого голосно гавкають.
Інша назва | Південно-східна європейська вівчарка |
Походження | Румунія |
Зріст | Самці 68-78 см Самки 64-72 см |
Вага | 65-80 кг |
Шерсть | Довга, до 10 см, дуже густа, з підшерском |
Забарвлення | Біле з різними відтінками чорного, бежевого, рудого |
Тривалість життя | 10-13 років |
Класифікація МКФ | Пінчери, шнауцери, молоси та швейцарські гірські собаки |
Група | Собаки для охорони |
Вартість | Від $280 |
Буковинська вівчарка спочатку проживала в лісах Карпат, в районах Румунії та використовувалася для захисту стада й охорони худоби. Там собака мав кличку «дула», що означає «вівчарський собака».
Є багато теорій і міфів, пов’язаних з походженням цієї породи. Найчастіше стверджують, що предками буковинської вівчарки є дасіанські собаки, які були охоронцями фракійців, поки ті перебували в Румунії.
В середині XVII століття австро-угорці описали перший стандарт породи. Впродовж тривалого часу порода була відома тільки на території своєї країни, світові організації та кінологи не надавали їй великого значення.
Але у 2009 році на міжнародному рівні визнали й підтвердили стандарт. Зараз собак рідко можна зустріти в країнах Європи. Найпопулярніші вони в Румунії та в Сербії.
Буковинська вівчарка великий і масивний собака. Завдяки своїм гігантським розмірам прекрасно відлякує чужинців і захищає господарство.
Кінчик носа має чорну крапку. Вуха високо посаджені й розміщені широко один від одного. Шкіра має товстий шар підшерстя, яке щільно прилягає до тіла.
Наявний статевий диморфізм: висота у самців 68-78 см, у самок 64-72 см. Вага може бути від 65 до 80 кг.
На голові шерсть коротша, ніж на тілі. Загалом шерстяний покрив густий, довгий (6-9 см), на шиї утворена грива.
Бувають білі з чорними, пісочним або тигровими плямами. Також допускається забарвлення з рудими відтінками.
Буковинська вівчарка — чудовий захисник господарства, адже вона недовірливо ставиться до чужинців, готова до останнього захищати свою територію. Вони мужні, злісні до диких тварин. Справжні нічні мисливці, адже саме вночі вони обходять, перевіряють свою територію і при виявленні чогось підозрілого голосно гавкають.
Віддана своєму господареві й сім’ї. Добре приживається з іншими тваринами на одній території, але краще, якщо вона з ними зростатиме з дитинства. Вівчарки люблять дітей, готові з ними бавитися і проводити багато часу.
Буковинська вівчарка — врівноважена, спокійна, здатна зберігати розсудливість в будь-яких ситуаціях. Це дуже активні та життєрадісні собаки, для яких важлива не тільки прогулянка, а й фізичні навантаження, різні ігри.
Найкращим місцем для проживання буковинської вівчарки буде заміський будинок, адже її великі розміри будуть доставляти багато дискомфорту у квартирі. Собака любить багато бавитися, бігати й охоче складе вам компанію під час походів в магазин або під час пробіжки.
Довга і густа шерсть вимагає регулярного щоденного розчісування. Під час линяння у собаки випадає багато шерсті, тому процедуру необхідно повторювати якомога частіше.
Купати рекомендують двічі на рік. Систематично треба перевіряти вуха на чистоту, протирати очі і оглядати ротову порожнину. При забрудненнях можна давати жувати спеціальні ласощі для чистоти зубів.
Буковинську вівчарку важко тренувати, адже це собаки-лідери. Вони вперті й не завжди хочуть слухатися господаря. Найкращим рішенням буде звернутися за допомогою до фахівців.
Собаці постійно потрібно показувати, хто в домі справжній хазяїн і проявляти свій авторитет. Легкі команди вони можуть відмовитись виконувати не тому, що не розуміють, а тому що це для них занадто просто.
У буковинської вівчарки міцне здоров’я, сильний імунітет. Найпопулярнішими захворюваннями можуть бути: дисплазія тазостегнового суглоба, хвороби очей, вух. Регулярно потрібно перевіряти й обробляти шерсть від бліх і кліщів.
Дорослу буковинську вівчарку рекомендують годувати раз на день. При цьому порція повинна бути досить великою, містити всі корисні компоненти. Основа раціону харчування — білок. Двічі на тиждень потрібно давати кисломолочні продукти.