Азорський Вівчарський Собака

Азорський вівчарський собака є хорошим захисником будинку. Він має бійцівську зовнішність і такий же сильний характер. Якщо ви хочете завести собак цієї породи як домашніх улюбленців, то з раннього дитинства їх потрібно тренувати. До свого господаря ставляться дуже ніжно і віддано.

Фото породи

Історія походження

Назва породи повністю описує її походження, адже батьківщиною собаки є Азорські острови. Коли моряки відкрили острів для світу і почали його заселяти, то разом зі своїм господарством також привезли рогату худобу. За нею потрібно було дивитися та охороняти на пасовищах, так з’явилася потреба у вівчарській собаці.

Азорський вівчарський собака був виведена при схрещуванні мастифів, догів та інших молосів. Перший стандарт породи був зроблений в 1984 році. Офіційно підтверджений та опублікований Міжнародною кінологічною федерацією у 1995 році.

Зараз азорський вівчарський собака популярний у всьому світі, вважається рідкісною породою. Часто клуби собак або реєстри приписують породі багато інших особливостей, вигадують інші назви. Вони відрізняються від міжнародно прийнятих.

Зовнішній вигляд

Собака сильний, але не дуже великогабаритний. Висота відрізняється в залежності від статі собак. Самці можуть мати близько 50-60 см, а самки 48-58 см. Вага також відрізняється: у самців 25-35 кг, у самок 20-30 кг.

Тіло собаки покрите густою, короткою, щільною шерстю зі щільним підшерстком. Шкіра у тварини дуже товста. На хвості може утворитися бахрома, якщо він не купіруваний.

Може бути сірого, світло-жовтого, темно-жовтого забарвлення, також допускаються білі плями на грудях, на лобі, лапах.

Голова в азорських собак велика з сильним черепом і масивними щелепами. Вуха у собаки високо поставлені, трикутні, на кінцях закруглені. Іноді вуха можуть купірувати, тоді вони стають округлими й схожими на вуха гієни.

Характер

Азорський вівчарський собака є хорошим захисником будинку. Він має бійцівську зовнішність і такий же сильний характер.

Якщо ви хочете завести собак цієї породи як домашніх улюбленців, то з раннього дитинства їх потрібно тренувати. До свого господаря ставляться дуже ніжно і віддано. Як і всі представники робочих собак, азорська вівчарська собака потребує регулярних фізичних навантажень.

Їм властиво самостійно приймати рішення і вони часто можуть прагнути сильної незалежності. Потребують сильного й авторитетного господаря. Фахівці не рекомендують заводити цю породу людям, які ще ніколи не мали собак.

З іншими тваринами на території азорським собакам приживатися важко, адже вони постійно хочуть домінувати. До дітей ставляться лояльно, проте з дуже маленькими їх краще не залишати, адже дитячий плач може бути для них агресивним подразником.

Догляд

Для представників цієї породи в пріоритеті завжди мають бути тривалі прогулянки, активні фізичні навантаження і тренування. Як компаньйонів їх рідко можна побачити.

Найкращим місцем для життя азорської вівчарської собаки буде заміський будинок з вільним простором. Без достатніх навантажень і активного проведення часу характер у вихованця може зіпсуватися.

Шерсть у собаки не вимагає багато догляду, оскільки вона коротка й густа. Регулярно потрібно протирати її вологим рушником і раз на тиждень розчісувати. У період линяння шерсті багато не випадає, це не доставляє дискомфорту в утриманні.

Систематично варто перевіряти стан вух, при необхідності підстригати кігті. Раз на рік потрібно робити вакцинацію.

Дресирування

Представників породи вважають одними з найлегших для тренування. Собаки швидко запам’ятовують команди, намагаються постійно догодити господареві та виконують все на «відмінно».

Варто пам’ятати про важливість раннього привчання азорської вівчарської собаки до дисципліни й слухняності, оскільки потім в них можуть проявлятися їхні мисливські, агресивні якості

Поширені захворювання

Здоров’я у собак міцне, імунітет сильний. Однак, як і у всіх представників великих порід, в азорської вівчарської собаки може бути дисплазія тазостегнового суглоба і проблеми з ліктями.

Харчування

Раціон собаки повинен бути збалансований, наповнений вітамінами й мінералами. Основою має бути м’ясо і субпродукти. Корисно давати крупи, які теж повинні займати належне місце в раціоні.