Словацький Чувач

Словацький чувач вірний і відданий своєму стаду й господареві. Він ніколи не вагається у своїй мужності. Такий собака завжди насторожі, йому важко розслабитися і «відключитися» від роботи. Живі й енергійні, тому можуть стати зразком сімейного вихованця. Це віддані сторожові собаки, які повідомляють свого власника про будь-якого порушника.

Фото породи

Історія походження

Словацький чувач також відомий, як словенський кувак, є великим собакою з хорошою шерстю, родом з гір Словаччини. Зараз вони не визнані Британським Кеннел Клубом. Більшість згодні з тим, що порода походить від арктичних вовків.

Словацький чувач був надійним і важливим компаньйоном словацького вівчаря протягом багатьох років, ймовірно, ще в XVII столітті. Крім того, що чувачі пасуть худобу, вони захищають від будь-яких хижаків, особливо від вовків і ведмедів. Ця багатоцільова порода також буде служити вірним компаньйоном для сім’ї. У сільській місцевості собака такого розміру, як словацький чувач, потребує багато їжі.

Більшість згодні з тим, що ім’я цього собаки походить від словацького слова «cuvat», що означає «чути». Порода володіє винятковим слухом та помічає будь-яких хижаків на полюванні. Сьогодні словаки прагнуть підтримувати життя породи й створили клуб породи в столиці країни Братиславі.

Зовнішній вигляд

Словацький чувач зовні не відрізняється від піренейського гірського собаки або навіть більш популярного золотистого ретривера. Для досягнення своєї мети історично важливо, щоб вони виглядали більшими, а також могли швидко рухатися.

Словацький чувач має величезну голову з широким чолом і підвісними трикутними вухами. Очі відносно невеликі, овальної форми й завжди темно-коричневого кольору. Морда середньої довжини й не дуже вузька, закінчується великим чорним носом. Щелепи у них міцні, а шия широка, особливо у самців. Груди широкі, а спина пряма і сильна. Товсті кістки й м’язисті кінцівки, хода швидка і моторна.

Щільна двошарова шерсть забезпечує достатній захист від зовнішнього середовища. Шар менш товстий на голові й кінцівках. Єдиний допустимий колір шерсті — білий. Хоча може бути деяке пожовтіння на вухах (небажана ознака). Самки зростом від 59 до 65 см і важать від 31 до 37 кг. Самці більші — від 62 см до 70 см і важать від 36 до 44 кг.

Характер

Словацький чувач вірний і відданий своєму стаду й господареві. Він ніколи не вагається у своїй мужності. Такий собака завжди насторожі, йому важко розслабитися і «відключитися» від роботи. Живі й енергійні, тому можуть стати зразком сімейного вихованця.

Це віддані сторожові собаки, які повідомляють свого власника про будь-якого порушника. Попри їх здатність захищати свою територію, вони ласкаві й ніжні з членами сім’ї. Також вони можуть бути доброзичливими в компанії інших собак. Власники повинні надати можливості для соціалізації, щоб підвищити терпимість і знизити ризик суперництва.

Найкраще чувач підходить для сільської місцевості. Це собака, який звик жити на вулиці й мати достатньо свободи. Було б несправедливо тримати цю породу в невеликому будинку. У них повинен бути доступ до великої території, де можна гуляти.

Догляд

Чувачі рясно линяють, особливо в літні місяці. Протягом цього сезону за ними потрібно доглядати один або два рази на день. Такого великого собаку потрібно привчати до стрижки з раннього віку. Власникам також необхідно регулярно перевіряти вуха й кігті собаки.

Дресирування

Навчання словацького чувача — завдання не для людини зі слабкими нервами, оскільки заняття вимагають досвіду і знань тренера. Собаки такої породи можуть бути рішучими й бажають домінувати в стосунках. Вони вимагають твердої руки й послідовної програми занять.

Іноді вони можуть не довіряти новим людям і використовують агресію для захисту. Вкрай важливо, щоб у словацького чувача був господар-лідер. Так будь-який непослух швидко усувається.

Словацький чувач вчиться дуже добре. Їх інтелект очевидний. Вони рідко щось забувають, інстинктивно засвоюють такі навички, як пастирство.

Поширені захворювання

Ця порода в цілому має дуже хороше здоров’я. Схильний до ризику в таких випадках:

• дисплазія кульшового суглоба;
• здуття.

Харчування

Харчування має бути збалансованим. Можна комбінувати натуральний тип харчування і харчування кормом високої якості.